Відкипіло буйне літо
спекою й дощами,
відшуміло суєтою
вокзалів і причалів.
Промайнуло, мов на крилах
у небесній сивині;
ген, за обрій закотилось,
розчинилось в далині.
Залишило нам в уяві
теплих спогадів вінок,
що на білім пароплаві
пропливають, мов кіно.
Там гойдає море хвилі
і шумить нічний прибій
а, у небі темно-синім
сходить місяць молодий.
І коли осінній вечір
візьме холодом за плечі,
ми згадаєм літню спеку,
таку милу і далеку.
Ми згадаєм пляж гарячий,
прохолодні морські хвилі;
крики радісні дитячі,-
дні веселі і щасливі.
| 
та
у Вас 
0
