На даху...
Підіймусь на власного будинку дах, звідти весь світ маленький і мій, там нижче за мене високий страх, і думки відлітають, як птиці у вирій. Щоразу спостерігаю одну й ту ж картину, як люди-мурахи метушливо біжать, щоб завтра прожить іще одну днину, щоб все ж таки кимось для когось стать. Та спуститись я мушу і бути як люди, у всім недалекому світі. Щоб бути постійно ніде і усюди... Спуститись, щоб знов заблукати у літі!
Додав: Oksana_1994 (27.02.2013)
| Автор: © Оксана Гуцол (Жайворон)
Розміщено на сторінці : Вірші про літо
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1172 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Дякую! Це ж приємно вміти любити кожну рису окремо. Мати бажання її роздивитись, зрозуміти.
leskiv : Було цікаво читати, хоча я надаю перевагу не розуму людини, а якостям її характеру. Розум також не завадить, але спершу - доброта.
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але