Пливли низькі важенні хмари
І клубочились, мов дими…
Від блискавок страшних ударів
Аж спотикалися громи.
І раптом тиша… Лиш крилатий
Вітрець пронісся й зразу ж вщух.
Несміло, ніби винувато
Упали крапельки дощу.
А там за ними вже ватага
Пустилась, мов прорвало гать...-
Грозі юначої наснаги,
Ну, аж ніяк не позичать.
Залопотіло, зашуміло,
Струмками піниться вода…
Земля своє купає тіло,
Така щаслива й молода…
Гроза пройшла. Ще десь рефреном
Громів лунає марнота,
Та вже оновлена й натхненна
Природа щедро розцвіта.
Знов сонечко рожевощоке,
Впівнеба райдуги висять…
І знову тиша. Знову спокій.
І знову всюди благодать!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
