Ти любиш літо. А чому? За сонце, синь небес чи полуниці? Ти любиш літо, мабуть, все ж тому, що вже не носиш шапку й рукавиці. Гарячий дим, можливо, і вогонь, картопля печена у полум’ї жаркому горить і вже, либонь, нема що їсти. Ти любиш літо за вогонь і дим, і картоплину, за соковиті сливи, яблука рум’яні, малинового запаху малини, ти любиш літо за прогулянки жадані. За весь спекотний літній день, сидівши на м’якім дивані, наслухавшись нудних пісень, ти хочеш трохи ноги розім’яти. Вечірнє небо, місяць, зорі… і вітер навіває сон. Пливеш по вулиці, неначе в морі, що ллється із чужих вікон. Люблю я літо, ну а ти? Хоча, немає сенсу вже й питати. Улітку в мій будинок заходи – буде, про що розповідати.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1536 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
