|
|
Нові імена
| |
| virchi
♂
| Date: Ср, 27.08.2008, 21:06 | Message # 61 |
|
| Вірш "Буремне море" - справді фантастика! Які сильні слова підібрані! Яб назвав вірш для тих, у кого депресія - обов*язково примусить зкинути порох суму та безвиході.  Koжнa дopoгa вeдe до кохання,
Koжнa дopoгa дo тебе вeдe. - теж сподобалось! Дякую за публікації, Наталю!
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Сб, 11.10.2008, 12:19 | Message # 62 |
|
| Незнаю де мешкає автор, але тексти авторських пісень вразили...
Так от, Константин Головня Я Твiй 1.Прийде той жаданий ранок
І в Славу ввійде душа.
А зараз спасіння Сонце
Хай темряву осія! П-ів:
Любов моя, життєдайная -
Надія і захист мій!
Господь мій Спаситель світу, -
Я Твій! Я Твій! 2.Коли туман томить очі -
До Тебе молюсь в тиші.
Даси мені в крилах спокій,
Підкріплення для душі. П-ів:(той же) 3.Образу, що вдарить в серце,
Дай знести в ім’я Твоє.
І радісно усміхнутись,
Що в ТОбі життя моє. П-ів:(той же)
*** Синьоока панi Синьоока пані,
Що ж ти наробила?
В лицаря хороброго
Зубожіла сила… Меч вже так не пестить
Погляд соколиний.
Та й коня вже водить
Син чийогось сина. А чи пам’ятаєш
Січі в чистім полі,
Коли наші душі
Були в Божій волі. Смерть шипіли стріли,
Мечі жах дзвонили
Чорнії музики
Рвали струни – жили. Дарма ж вони били
В бубони темряви.
Перемога вірна
Була тоді з нами. Синьоока пані,
Що ж ти наробила?
В лицаря хороброго
Зубожіла сила… *** Серце,як птаха Серце, як птаха у Небо жадає,
Тиху молитву сльозить.
Часом здається віра згасає,
Вогник в душі мерехтить. О, моє Світло, мій щирий Друже,
Чи співчуваєш мені?
Знаю, що любиш, вірю – жалієш.
Ти ж бо страждав на землі! Моя Надіє, ноги збиваю
В кров об каміння сердець!
Перед Тобою низько схиляю
Душу мій Бог, мій Отець! В шати небесні скоро одягне
Вірних своїх Цар царів.
Церкву Свою Він з любов’ю огляне –
Всіх, хто смиренно терпів. Додано (11.10.2008, 12:19)
---------------------------------------------
Думала додати текст пісні у "Рядок за душу зачіпає", але тоді порушу аж два правила)))) Тому, даю сюди. Мене текст вразив!
______________________
Александр Становский
НЕРОДИВШЕЙСЯ ДОЧЕРИ
Дочь моя, ты женщиной красивой,
На моих глазах могла расти,
Но не совладала с грубой силой, –
Я во всём виновен, ты прости!.. Припев: Не читать мне ей ночами книжку
Не плести венок из сочных трав, –
Я не уберёг свою малышку, –
Мать её имела больше прав…
Я не уберёг мою малышку, –
Мать её имела больше прав… Чётко билось в такт твоё сердечко,
Но билетик к счастью был пустой…
Не успел никто надеть колечко
На точёный нежный пальчик твой…
Припев: И теперь, в камин кидая чурку,
В голос вою, всю тоску собрав...
…Я не уберёг свою дочурку, –
Мать её имела больше прав…
…Я не уберёг мою дочурку, –
Мать её имела больше прав… Я по жизни шёл не очень прямо,
Многим грешен, только не убил…
Не всегда я даже ладил с мамой,
Но детей своих всегда любил!.. Припев: За мои грехи ей дали «вышку»,
Смертью жизнь решительно поправ,
Я не уберёг свою малышку, –
Мать её имела больше прав…
Я не уберёг мою малышку, –
Мать её имела больше прав…
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| юрчо
♀
| Date: Сб, 18.10.2008, 19:41 | Message # 63 |
|
| Привіт! Якось дивно - 30 років, поважна посада а пишу те що бачу. Не закликаю Вас курити, але хто відчувув той знає Ох, як важко часом жити
Коли хочеться курити.
Як немає сигарет
Хоч витягуй пістолет
Та без роздумів у скроню...
Й тишина... Й нічо не треба...
І літаєш собі в небі...
Потім - О! Знайшов окурок
затягнувся...
От придурок!!!
Міг би трохи потерпіти!
Й кинути оту гидоту!
Та подумав про роботу...
Затягнувся вдруге, втретє...
Все!!! Я на своїй планеті!!!
***
Щось блін Є в тій СИГАРЕТІ !!! Юрчо.
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 20.10.2008, 10:17 | Message # 64 |
|
| Добре, коли тяжке життя тільки через цибарку.  А від тримання "соски" у зубах треба вже відмовлятись!
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| Lesyanka
♀
| Date: Вт, 21.10.2008, 18:38 | Message # 65 |
|
| Запитай
Запитай мене про те,
Що привиділось у снах.
Запитай мене про все,
Що незродилось на вустах. Запитай про книжку вірну,
Що читала я на днях
Чи рицензію до фільму,
Який ніхто так і не зняв. Запитай в осінню пору,
Що роблю я в стані смутку.
Розповім й поставлю кому,
Щоб дізнатись твою думку. Запитай: чи добре спала
І чи плідно працювала,
Що я їла на обід.
Запитай about it. Доведи, що ще існую,
Хочу чути твоє слово.
Віриш? Я вже не нудьгую
І звертаюсь до нікого. Додано (21.10.2008, 18:38)
---------------------------------------------
"Лицом к лицу лица не увидать. Большое видится на расстоянье." С.Есенин.
Post edited by Lesyanka - Вт, 21.10.2008, 18:39 |
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 30.10.2008, 15:34 | Message # 66 |
|
| Знайшла і з Вами ділюся)))) Не знаю хто, не знаю звідки, але живе на планетах рамблера СтаСС Капов)))))
________________________
СтаСС Капов тишина
_________________________
стояла тишина меня вокруг
я ткнулся ей в подол башкой горячей не просто – в благодарности незрячей
за радость причинённую мне вдруг такая тишина была вокруг стояла тишина меня вокруг сон паутины вряд ли был бы тише
я в самом деле ничего не слышал возможно это был простой недуг
такая тишина была вокруг лежала тишина меня вокруг я рядом осторожно приютился
как жаль что мой уют недолго длился задорно обозначивая круг
в котором осторожно грохот бился такая тишина была вокруг? сидела тишина меня вокруг усталая небрежная глухая
и молча ничего не понимая удерживала судороги мук
от грохота взорвавшегося вдруг такая тишина вокруг случилась… *** нелюбовь
__________________________
я отхлебнул бокал её беды…
и распрямились потрясающие плечи я был уверен это будет вечно
и не заметил уходящие следы… *** я отхлебнул бокал её удачи…
и сразу приобрёл свои долги с которыми утратил и мозги
и много что ещё без сдачи *** я отхлебнул бокал её мечты
мир изменился но обрёл границы скорей всего мне это только снится
я угодил в ловушку пустоты… *** я отхлебнул бокал её свободы…
и ноги мне сковали кандалы что б окунуть в надёжность кабалы
и дополнительные обрести невзгоды… *** я отхлебнул бокал её здоровья…
и постарел наверно навсегда не беспокойтесь это не беда
я просто заплатил за это кровью *** я много отхлебнул её бокалов…
ну так сложилась видимо судьба мне в этом помогла её борьба
за накопление каких-то баллов *** мне ничего не нужно это было…
ну дегустация бокалы шоколад я б с лёгким сердцем принял лучше яд
но поздно - сослагание давно остыло…
*** плохо-хорошо
_____________________________
мне плохо так что даже изнутри
вся капелька Души покрыта сеткой морщин разбитого стекла больших витрин
накапанной божественной пипеткой… мне здорово хотя бы от того что сон
усталость тела заменил сюжетом того чего не будет этим летом
и еле различимый перезвон сольётся с неожиданным ответом
на все вопросы всех без исключения людей
пробившими смиренно пол церквей возвышенными и почти святыми лбами…
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Сб, 01.11.2008, 13:29 | Message # 67 |
|
| Щось майже усе -  - вірш "Нелюбовь". Ну якось не "звучить" молодійно оце "отхлебнул". Якась асоціяція про відхльоб з вуличної калюжі.  Також не сприйняв "Плохо-хорошо", який містить згадування про святе у не належних словосполученнях. А твір "Тишина", знаєте, як ото кажуть "що пив, що телевізор дивився" - жодних емоцій.
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Сб, 01.11.2008, 13:34 | Message # 68 |
|
| А от вірш Константина Головня "Серце,як птаха" справді вразив. Давно на сайті не друкували таких віршів. Дякую за цю публікацію!!! 
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Пн, 17.11.2008, 12:33 | Message # 69 |
|
| ))))))))))) А я балдю)))))) З задоволенням читаю! ))))))
* це за Каппова)))) Додано (13.11.2008, 10:40)
---------------------------------------------
Дерев'янко Ганна
 Осінні міркування Етюд 1 Розплавленим золотом горнеться листя,
Калюжа затягує стомлений слід,
Оголене віття пронизує вістрям
Ніч, холоднечу, паморозь, лід... Етюд 2
Учора плакав дощ, як скривджене маля,
А вітер-диригент оркестрував у хмарах,
Калюжі-глядачі дивилися здаля,
Як вечір все блукав у краплях-окулярах... Етюд 3
Вогняно, рясно, замріяно
Падали-кликали зорі...
У води, спустошені місяцем,
Хилилися сни пелюсткові... Етюд 4
Туман – не зажура, а ода любові,
Що осені він віддає,
Рукою пригладить зморшки у полі
І вхопить відлуння своє... У Дніпрі... Додано (17.11.2008, 12:33)
---------------------------------------------
К высшей мере...
Флёр-Де-Лиз 
Её судили долго и публично,
деяний пересматривая ряд,
искали в лицемерии практичность,
в наречиях угадывали яд.
Корили за бессонницу и войны,
душевные болезни, суицид...
Решили: без любви - куда спокойней!
И "к высшей мере..." вынесли вердикт.
Победные вывешивая стяги
над силою волшебного вина,
упрятали в бетонном саркофаге
проклятую - доказана вина!
Но вмиг померкло солнце, стихли птицы,
надежда с верой гасли не по дням...
И как же было вновь не удивиться
к могиле потянувшимся следам:
изящным женским, детским, еле видным,
следам мужчин, обутых в сапоги,
протекторам колясок инвалидных,
и старческим с отметиной клюки...
И каждый, кто старательно пытался
разбить бетон,
отчаялся,
не смог,
заметил вдруг, как воле улыбался
из трещинки
женьшеня лепесток...
Всім гарного дня;) ))))
Post edited by natalya-gurkina - Пн, 17.11.2008, 12:35 |
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Чт, 20.11.2008, 22:50 | Message # 70 |
|
| "Осінній етюд", як і писав у каталозі "Поезія та проза" - СУПЕР! 
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| Talisma7
♀
| Date: Нд, 30.11.2008, 18:21 | Message # 71 |
|
| "О любви" Жила в нас первая любовь, Признанья под ольхой ветвистой, Смятенье, счастье и комфорт, И ноль хлопот , и всё так чисто. Тогда казалось, что весной, Вся жизнь пройдёт шутя, игриво, На сердце лёгкость и покой... Но годы мчались торопливо. Жила и дальше в нас любовь, Всё так же нежно и красиво, Горела яркою звездой, А не сгорающей лучиной. Тут примешался к ней восторг, Восторг детьми, о них заботой, Друзья, работа, полон дом, Но больше мы полны роботой. Жила и после в нас любовь, Пусть меньше страсти,больше веры, Что с этих качеств нам ценней, Чуть позже мы понять сумеем. Я думаю, не зря твердят, Что зрелость юности мудрее, Чем больше сможем мы прощать, Тем будут нас любить сильнее!  Додано (30.11.2008, 18:21)
---------------------------------------------
Почуй мене, у світі все живе,
Почуйте люди, квіти і тварини,
Благаю вас і хочу над усе
Щоб ви звертання моє вірно зрозуміли! Як тяжко бути просто в самоті,
Коли до неба зводиш кволі руки,
Де нема радощів, лиш місяці журби,
Де замість музики звучать печалі звуки. Коли в прострації знаходяться думки,
І з кожним днем останні тануть сили,
Ти наче вибрав вірнії шляхи,
Але тягар в душі не зрозумілий. Як не позбутися останнього в житті,
Себе не втратити, та в себе віру?
Як щастя й істини у собі віднайти,
Допоможіть!Чи дайте в це надію! Робоча назва "Розпач"
Ирина г.Кременчуг
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Чт, 25.12.2008, 14:51 | Message # 72 |
|
| Talisma7, мудро і гарно!! Сподобалося!!!!
А цей вірш тільки що прочитала на головній сторінці сайту)))) вразив)) Тому він тут)))))
Матвійко Катруся
Є Ви! Ви знаєте, я – щаслива!
І тепла зі мною осінь,
І сонце грає в волоссі,
І злива для мене красива,
Така, як ніколи досі! І мрії… Зоряні мрії…
Від них виростають крила,
З’являються світло і сила!
І мрію свою лелію,
Щоб виросла і полетіла! Є Ви. І всихають сльози.
Навіки минають напасті.
Є Ви. І стихають грози,
Зникають одвічні морози.
Є Ви. І у мене – щастя!
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| kievpoet
♂
| Date: Сб, 10.01.2009, 19:38 | Message # 73 |
|
| Доброго субботнього дня ведучим сайту та його користувачам! Дякую за Працю на Поезію! Перший раз у Вас зареєструвався, якщо приймете на свої творчі вечорниці. Через різвяний час і по-дебютую різдвяною недавньою поезією: Налаштовуючий нарис Правилась м’яка різдвяна служба
Й хтось з очей примітних спостеріг:
З люду відрізнялася сутужа
Ле´гка літня постать серед всіх. Наче, замурована у скелю,
З поглядом проникливим, стійким,
Не´зворушни´м, мов чернецька кел’я,
З виразом загостреним, блідим. Спів злітав до третьої октави
Чистих хорових журни´х висот,
Стриманий, величний і хупа´вий
Га´рмоні´йних лагідних щедрот. Загасає свіченька в підсвіччях.
Це людина в зладі голосам,
Стерпла, з невідомим потойбіччям
В людній церкві стала сам на сам. 07.01.09 р. Коломия Прим.авт. хупа´вий – красивий, тендітний, ніжний З повагою поетичному повітрю Євген Юхниця
10.01.2009р. 19-38
Євген Юхниця
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Нд, 11.01.2009, 17:30 | Message # 74 |
|
| Безперечно, гарний вірш - "Розпач", та відповідь на нього у вірші Матвійко Катрусі:
[i]"Є Ви. І всихають сльози.
Навіки минають напасті.
Є Ви. І стихають грози,
Зникають одвічні морози.
Є Ви. І у мене – щастя!!"[/i] А от щодо Вашого твору, пане Євгене, то усе гарно, коли читаєш, але от дійшовши до останнього стовпчика, щось сприйняття трохи знітилось. Поясніть, о Ви мали на увазі: "[i]Стерпла, з невідомим потойбіччям[/i]" тобто злилась? і чому потойбіччя?
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Пт, 23.01.2009, 09:28 | Message # 75 |
|
| Я думаю що автор хотів підкреслити духовність старенької людини. З люду відрізнялася сутужа
Ле´гка літня постать серед всіх. - літня постать... старенький чи старенька...
***
Загасає свіченька в підсвіччях.
Це людина в зладі голосам,
Стерпла, з невідомим потойбіччям
В людній церкві стала сам на сам. - людина злилася душею з співом хору... залишивши мирське і поєднавшись з потойбічним - тим, що чекає нас потім... з Богом.
________________
Я надіюся я правильно пояснили закладений зміст?
ДУЖЕ СИЛЬНИЙ ВІРШ!!!!!
КЛАС!
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
|
|
|
