|
|
ВІРШІ ПОЕТІВ що не в "АНУМО"
| |
| iv-ann
♂
| Date: Пн, 09.03.2015, 19:41 | Message # 91 |
|
| Душа співає ще завзято , бо тридцять літ – це небагато …
ЛЕОНІД ТАЛАЛАЙ
СОЛОВЇ
В Дніпрі відбилися світи ,
Круті зелені кручі .
І засвітилися мости
Святково , як обручки .
І знову у душі моїй ,
Що встигла відродиться ,
Співають юно соловї ,
Яким уже за тридцять .
Дивитись в зелен сад гаїв , де сонце в гаю розквітає , де у
любові світ зімлів , де без часу краса зростає
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Ср, 11.03.2015, 19:34 | Message # 92 |
|
| Нема найкращої землі , як рідна Україна в світі .
ВАЛЕНТИН МИХАЙЛЮК
МОЛИТВА
Благословенний , щирий краю ,
Боготворю твою зорю .
З серцями – серцем розмовляю ,
Молитву Господу творю :
На древі роду кожну гілку
Благослови на вороття .
І Теребовлю , і Василька
Верни в розвиднене життя .
Щоб України щирі діти
Не стали служками хортам ,
Не дай свободу засліпити
Ні ворогам , ані братам .
Щоб наших душ стійке багатство
Святу Україну свою
Всіх націй велелюдне браство
Вознесло в мирному бою .
м. Теребовля
1993р.
Якщо історія в душі , ми правди щастя можем зрозуміти
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Нд, 15.03.2015, 19:50 | Message # 93 |
|
| Природонька щасливенька тоді , коли її людина не чіпає …
МИКОЛА МАТОЛА
ПУХ НА СИНІХ СТЕБЛИНАХ
Розсипається пух при синіх стеблинах .
Труба висковзує з погляду .
Труба – це та місцина ,
Куди збігаються струмені очей .
Збігаються , і вже на тому місці
Виростає і розростається
Величезне місто .
Комусь може здатися ,
Що місто позбирає розвіяний пух ,
В такому разі рослини позамерзали б .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Чт, 19.03.2015, 20:21 | Message # 94 |
|
| Часто кажуть тут і там , я слабкий , й моїм віршам , не
судилось в світі жити , та дарма над цим тужити , пишемо свої слова
Від душі – це головне , не болить хай голова , бо життя … таке
чудне …
КЕСАР БІЛИЛОВСЬКИЙ
ПІСНЯ ПОЕТА
Дмитрові Івановичу
Яворницькому
От бідних бідний я родився ,
Нуджу підклав , нуждою вкрився ,
Не дбав ні срібла , ані злата .
І на узгір’ї моя хата ,
І вільний вітерець гуля .
Мені не заздрують тут люди ,
Тут не боюсь обіймів Юди ,
І друг купований не зраде ,
І злодій в ніч не обкраде , -
Об цім душа не заболить , -
То як же долю не хвалить ?
Хвала тобі , моя ти доле ,
Що в мене скарбівниць нема ,
Ніщо мене тут не неволе ,
Я сплю спокійно – все дарма !
Німий і тихий я родився –
Ніхто не знав , не веселився ,
І не ревли ніде гармати …
Стогнала тільки бідна мати .
А я не плакав , не кричав ,
Мов неживий , собі лежав .
Зате тепер я голос маю ,
Пісні складаю та співаю ,
А як серденько захолоне
І сумно дзвін тоді задзвоне ,
Хтось може , стане сльози лить ,
І згадувати , і хвалить …
Хвала ж тобі , моя ти доле ,
За те , що смерть , колись німа ,
Склепить уста і , може , з болем
Заплаче хтось …
А ні – дарма !
Ми згадуємо часто друзів , яких немає поряд з нами , це ніби
квіти в осіннім лузі , прикриє згодом все снігами
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пт, 20.03.2015, 19:02 | Message # 95 |
|
| Часто в душі так мало слів , але переживання їх виводять у
світ , і вони переливаються через край .
Матусенька наша переживає за нас , ікожен душею уболіває за Україну якщо він патріот .
ІВАН ГНАТЮК
НОСТАЛЬГІЯ
О хмарко грайлива ,
Яка ти щаслива ,
Що , маючи волю ,
У далеч пливеш ,--
Ти линеш , як мева ,
Сріблясто-рожева ,
Не чуєш ні болю ,
Ні туги – без меж .
Колись неодмінно
Мою Україну –
Мою найсвятішу !—
Ти стрінеш в путі ;
Побачиш , як мати
Стоїть коло хати
І слухає тишу
В німій самоті .
А я у неволі –
Колимській юдолі –
Караюся , наче
У пеклі на дні –
Я , мов на розпятті ,
Пригадую матір
І чую , як плаче
Вона по мені .
Я з розпачу млію
І трачу надію ,
Що стрінуся з нею
У ріднім краю ,
Та ревно молюся ,
Щоб рідна матуся
Не чула й душею
Про долю мою .
О хмарко весела ,
Як будеш у села
Нести над землею
Жагу грозову –
Скажи Україні ,
Що я на чужині
Лиш Матірю й Нею
Живу .
1952-1988
Із тугою у кожну хмарочку , із мрією в ясненьке небо , з
надією на ясне сонечко , щоб пригорнути новий день у серце
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Сб, 21.03.2015, 20:11 | Message # 96 |
|
| Бережіть красу – краса врятує світ , бережіть любов – вона
світ відродить , бережіть …
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
516
Краса не знає причин – Вона є –
Зачепи – і зникне вона –
Не чіпай – і вона живе –
Хвилі наздожени
В Полі – коли Вітер
Пальцями по ньому пробіг –
Бог подбає про те аби Ти
Ніколи цього не зміг –
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пн, 23.03.2015, 19:53 | Message # 97 |
|
| Горіти треба , не згорати , серця в розраді для щастя
розділяти
ІВАН СЕМЕНЕНКО
СОЛОДКИЙ ДИМ
Палають зорі у печах ночі
Палає сонце у печах днів
Палають квіти синіє дим
Палає риба вода диміє
Палають люди у печах серця
Над ними думи летять до Бога
Солодкий дим
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пн, 23.03.2015, 19:59 | Message # 98 |
|
| Вчитуючись у кожний рядок , здається ми необережно ,
перегортаємо рядки майбутнього , лиш би дочитатися до цього !
ТЕОДОЗІЯ ЗАРІВНА
* * *
Ця спека – Сахара , і жінка оця – Суламіф ,
І губи засохлі вже навіть німі кровоточать ,
І сльози , що мама
давно обітерла листочком ,
Усе розмивають свої береги соляні .
Ці хмари над храмом , і небо зависло , як сіть ,
І трухлі легені вже ситі пекучою дертю ,
І речущі тіні , і слово у рамї обдертім ,
І в конус зіниці незрушно завязаний світ .
Застигли сусіди , чи свідки , паче у справі ,
Собака із тінню , неначе потвора двоглава ,
Одним лише віддихом свідчить , що ми ще живі .
Обманні химери – вже тут означає повстання ,
Король меланхолії Цербер присів , а не сів ,
І шнурик бікфордів спахне в цій тюрмі від гарчання .
І повів піщаний здаля нагадає сівбу ,
І хрускіт у пальцях – розпливчастий погляд Прокруста ,
І гостра спокуса – слові списати судьбу ,
І ревність судьби , що інакшу мені не пропустить .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пн, 23.03.2015, 20:04 | Message # 99 |
|
| Писати серденьком ще слово полумяне , так важко , треба
вибирати шлях .
МИКОЛА МАТОЛА
ДИТИНСТВО ВІКУ
Ранок благовістив .
День обзеленив .
Вечір настав .
Море , яке ти ? Море
Кінчиком язика
Злизало підошви дня .
Гори
Кришталеву хмарку пригубили .
Ну а ти , світлячок ,
Хто тебе приголубить ?
Чайка рожевим дзьобом
Написала зірок абетку .
Втомлений пастушок
Ліг у курінь пахучий ,
Йому приснився
Ящірки світлий хвостик
На долоні світлячкових небес.
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Чт, 26.03.2015, 20:24 | Message # 100 |
|
| Мужні серця , щоб світ свободою творити , для нас і нашого
там … майбуття .
ІВАН СЕМЕНЕНКО
ЧИЇ ВИ СЕРЦЯ
Гори високі чиї ви серця
Наші людські горді хоробрі
Тихі спокійні вічні нетлінні
Чи може звірині люті нестримні
Хижі жорстокі
непримиримі
На полі колишнього бою ви піднялися вгору
Вперто велично назустріч вітрам і грозам
Назустріч орлам і свободі
Пробили блакитну твердь вершинами гострими
Дивитесь прямо в очі смерті своєї
Бачите чорне поле де проростають жовті кульбаби
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Чт, 26.03.2015, 20:25 | Message # 101 |
|
| Глибокий зміст , де часто непрочитане , ще глибше те що
прочитали
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
520
Я вранці погукала Пса
Й пішла до Океану .
Мене зустрів Русалок гурт
З глибин його захланних .
Стрімкий Фрегат на кручах хвиль
Страхав мене вітрилом –
Для нього я – лиш Мишеня
Що на Піску присіло.
Та не чіпав мене ніхто –
Аже врешті вал Припливу
На мій поділ на мій рукав
Накинувася хапливо .
Той вал –здавалося – мене
Збирається ковтнуть
Немов Росинку з пелюсток –
І я метнулась геть !
А він – услід – такий близький –
Що – як би я не бігла –
А часто черевичок мій
Наповнювався сріблом .
Аж ось і місто ! Але тут
Він був чужий . І зором
Мене пропікши він вклонивсь –
І повернувся в море !
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Чт, 26.03.2015, 20:31 | Message # 102 |
|
| Нам пам’ятати – треба помирати , тому ще жити в памяті людей
, нам пам’ятати щастя віддавати , і свій найкращий кожному
свій день .
ВОЛОДИМИР БАЗИЛЕВСЬКИЙ
* * *
Як усі , у призначений строк
Він троячку віддав на вінок
І , розщедрившись ще й на стрічки ,
Іронічно подумав – зв'язок
У підїзді істує-таки .
Це було десь опівдні в четвер ,
Йшов на службу в полоні химер ,
Йшов і згадував отчий поріг .
Та згадати того , хто помер ,
Як не силував пам'ять , не зміг .
Живемо а сусідів і не знаємо , чомусь ще на співчуття
надіємось і сподіваємось
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пт, 27.03.2015, 19:50 | Message # 103 |
|
| Шукаємо себе і в пеклі і в раю , а опинилися на півшляху …
на цій землі …
ІВАН СЕМЕНЕНКО
НА МІСЦІ ПЕКЛА
Лопата чиєї
свідомості
Так обережно і тихо
Днями і ночами
Над ними під нами копає
Розкопує це попелище
Якому немає
Ані кінця ні краю
Жарину велику гарячу надибує
Іскри далекі ще більші стрічає
Сиплеться сіється попіл
Білий і сірий
Чорний і світлий
На голови наші сиві
Падають іскри
Боліди яскраві
На наших могилах холонуть
Стають обелісками
На кожному з них ангел стоїть
Тримає в руках лопату свідомості нашої
Все далі і далі розкопує це попелище
Нашого пекла колишнього
Раю шукає
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пт, 27.03.2015, 19:52 | Message # 104 |
|
| Змістовністю в майбутнє шлях лягає , слова ми здибали в
житті , тепер його життям сягаєм
ТЕОДОЗІЯ ЗАРІВНА
* * *
За рамою тихо відкриється світло у січень ,
Правічність соломи , обрусу відвільглого край ,
Спасенним поромом над хащами Фрейда і Ніцше ,
Поміж островами під іменем пекло і рай
Цей шмат обітований , площа , дозволена богом
Й церковноубогим державним твоїм трудоднем .
Заплющим віконниці , втомлена хато – небого ,
І десь з мормурандо , з підкірки сторожко почнем
За татом : «Вінчую вас з тими різдвяними святами ,
Що сти дочекали…» , уплав подолавши віки.
Нас мало у хати , але у народу багато ,
І хочеться світа , коли наступають святки .
Предвічні кленоди – немрущої музики ноти ,
А ми виконавці , і руку блюзнірськи трясе.
Живущі в пустелі – із нас починається спротив ,
Котрий зі собою не тільки спасіння несе .
Життя проступає , неначе на бересті титли ,
Розпливчато в світлі
, живіш і чіткіше – в огні .
На дикому березі воду свячену пролито –
Збирати по краплі тепер випада і мені .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пт, 27.03.2015, 19:56 | Message # 105 |
|
| Природи чари України , дивись у серці є в людини , як різні
люди , ця природа , та чиста завжди її врода
СТЕПАН БАБІЙ
ПОЛИНИ
Настояне на диких полинах ,
Густе , як мед , повітря степове .
Безмежна , безкінечна далина –
Та аромат не тане в ній , пливе
Густий полин . Пахучий і терпкий ,
Сивіє , долом стелиться , як дим .
Страхав солокоїдів , нас гіркий ,
Тепер схилюсь , як вибачусь над ним .
Цілюща полинова гіркота
Життю із часом присмак додає .
Росте полин сріблястий крізь літа ,
Що сивиною нашою стає .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
|
|
|
