|
|
ВІРШІ ПОЕТІВ що не в "АНУМО"
| |
| iv-ann
♂
| Date: Сб, 28.03.2015, 19:12 | Message # 106 |
|
| В житті – це шанувати те що є , бо маємо саме життя , як
подарунок …
ВОЛОДИМИР ОЛЕЙКО
* * *
…понурим
Високим Замком ти втупився в небо темне ,
А ланці вітрів північних
збивають пожухлість крон.
І пальці мої замерзли від погляду твого , певне ,
Що сіро повільно гусне , немовби сирий бетон.
Не брязкай ключами . Знаю , що дощ твій – моя вязниця ,
Що кожен твій кутик сонцем трагічно і вічно спить .
Тож хай літописець пише лиш те , що блакитно сниться ,
Бо Хронос твій наніц спився.І десь попід муром спить .
Ми в тебе ввійшли дощами , ми з тебе уже не вийдем .
Ти наш бурштиновий камінь , що , згуснувши , нас ввібрав .
Ех , що ж тут робити старче ! Давай наливай і – випєм :
За тебе , колиску нашу , наш цвинтар , наш крам і храм …
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Сб, 28.03.2015, 19:20 | Message # 107 |
|
| І навіть в Англії , Америці про Україну вже віддавна знали …
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
525
Стояти певно любить кедр
На краєм у снігах .
Його аскеза повна в тім –
Він радо знає страх
Що люди в дикій стороні
Вгамовують завжди .
Це звична до заметів пущ
Лапландсьокої нужди .
Для кедра не страшний мороз
І вітер – все одно
Що найсолодший трунок той –
Норвегії вино .
Ніщо він для
тропічних див
Та в тінь його шатра
Донська дітвора радо йде
І вої з-над Дніпра.
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Нд, 29.03.2015, 19:34 | Message # 108 |
|
| Ми мандрівники життя , але не бачимо це суще що під носом ,
яка ця мить , яка у ній душа …
СТЕПАН БАБІЙ
* * *
Відчув : привяла як отава пахне ,
Як тихо шерхне вересневий ліс …
Щасливий вітер , що сюди заніс –
На стежку звіра до гніздівля птаха .
Ще зелен-сік на листі закипа ,
А твердне зерня , загуса живиця
Наближення пори вже чує птиця –
Мандрівниця , душею не сліпа.
Постій , помовч і тишу осягни
На ранній грані радості й печалі ,
Поки ще в небі журавлі прощально
З північної не линуть сторони .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Нд, 29.03.2015, 19:35 | Message # 109 |
|
| Слова які душа говорить , сяє життям , дає тепло , і все що
навколо відтворить , бо це завжди добро !
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
519
Було тепло в нім – як у нас –
Аж начебто на скло
Зійшов мороз – і сцену всю
Габою пойняло.
Став каменем холодний лоб
А пальці мерзли так
Що не боліли й блиск очей
Мов лід ставка закляк .
Все випросталось до кінця
У холода юрмі
Байдужість множила число
Мов гордощі самі .
І навіть на шнурах –
Як верхній блиснув кант –
Без жодного протесту вниз
Упав – здалось – брильянт .
-=---------------------------------------
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Нд, 29.03.2015, 19:36 | Message # 110 |
|
| Коли вечірньою ходою , з роботи кожен вже додому йде , «Я
працював, тож мир зі мною, працюю я , мій мирний день
Когось вже серцем зігріває , коли добро я десь зробив ,
туманом землю покраває , любовю новий день творив .
ЯРОСЛАВА ДАСІВ
НАД РІЧКОЮ ОПІР
Літній вечір стиха лине ,
Стелиться туманом ,
То торкнеться аж верхівя ,
То піде десь яром .
І приємну прохолоду
Щедро всім дарує ,
Та вечірньою росою
Землю зацілує .
Від дотику вечірнього
Все аж завмирає –
І спочинок тихо , мрійно
Ліси огортає .
Бринить пісня під горою ,
Стиха хтось промовить :
З поля тихою ходою
Люди йдуть додому .
Втихли гори і долини ,
Навіть рідні плаї ,
Тільки місяць з-за хмарини
Опору моргає
.10.1971.
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пн, 30.03.2015, 17:58 | Message # 111 |
|
| Як приємно читати – природа , життя навколо , і приємно
сидіти , і думати просто , про простори …
ІВАН КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ
УДОСВІТНЯ МЕРЕЖКА
З уст багряних
Русалок
В журчанні каскади
Пив я раз сміх
Синіх троянд …
У чічки
Спліталися брами
Довгих веранд ,
Купчився дим …
Сон зірок
Вбирав іскорками ,
Блиском дрібним
Білих бузків
Грядочки …
Фіміам із лямпади
Пахом курив …
Сяє розмай …
Ріторнель
Гондольний , мінливий
Зводить безкрай …
Я ж в глибині золотій ,
Забутий тобою ,
Сплю у труні …
Айстри думок
В лона скель
Втікають юрбою …
Понад струмок –
Вербні квітки
Втіх моїх душі полохливій !..
Дітям квітки !..
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пн, 30.03.2015, 17:59 | Message # 112 |
|
| Україна завжди в серці , завжди нова , ніби вперше …
ВАСИЛЬ ХОМИК
Україна
Україна !.. В цьому слові
Дивна музика краси ,
Болю , радості , любові
Всі віки , в усі часи .
Україна !.. Степ і гори ,
Міста дивної краси ,
Білі села , птахів хори ,
Дзвін бандур і дзеньк коси .
Україна !.. Предків слава ,
Гордість наших давніх літ ,
Наша Сонячна Держава ,
Що здіймається в зеніт .
А над нею в сонці сяє
Славен Тризуб золотий ,
Синьо-жовний Прапор має
Й «Ще не вмерла…» кличе в бій .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пн, 30.03.2015, 18:00 | Message # 113 |
|
| Нема працьовитішого народу як українці , і чомусь чи не
найбідніші на найбагатшій землі … чомусь…
ВАСИЛЬ ХОМИК
ВСТАЄ ДО ПРАЦІ
УКРАЇНА
Згасли в небі зорі вже останні ,
Ніжне сонце лагідно сія ,
Устає до праці на світанні
Україна , матінка моя .
Кораблі виводить в синє море ,
У степи – нептомні трактори ,
Чабанів з отарами – у гори
,
Діток в школи попід явори .
Чути гомін , дзенькіт в кожнім місті ,
Гул заводів , шепіт ясенів ,
Устають до праці урочисто
Харків , Київ , старовинний Львів.
Устає пригноблена з руїни
Робітнича і селянська рать ,
Вся Соборна славна Україна
Сталь варити й землю засівать .
Встане скоро гордо й величаво
Вся Вкраїна в сяйві злотих днів ,
Оживе і предків дивна слава
В праці й пісні , в шумі прапорів .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пн, 30.03.2015, 18:01 | Message # 114 |
|
| Нема ріднішої землі на світі , як рідна , й завжди вона у
красі .
ВАСИЛЬ МИСИК
РІДНИЙ КРАЙ
Запитала раз дитина ,
З батьком йдучи через гай :
- Що то значить :
Батьківщина ,
Наш родинний рідний край ?
- Глянь навкіл , моя
дитино ,
І навік запамятай :
Гори , води і долини ,
Міста й села – рідний край .
Горда пісня , щира мова
І молитва за врожай ,
Цвіт зорі і шум діброви –
Це вітцівський рідний край.
То ж шануй все це , дитино ,
І від лиха захищай ,
Бо на світі – лиш єдиний
Твій родимий рідний край !
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пн, 30.03.2015, 18:02 | Message # 115 |
|
| Історія … Січ … Козаки що Україну захищали проти всіх !
ІВАН КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ
ЗОРЯНІ КИЛИМИ
Зоряні килими –
Ніч…
Хори херувимів :
Трупи без облич …
Китайки червоні :
Сон …
Розіржалися коні
В колисковий тон …
В місті – кров і пекло ,
Гнів .
- Нас уже запекли
Клекоти вогнів ;
Зоріні килими …-
Січ !
Почорніли зими
Трупами за ніч …
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пн, 30.03.2015, 18:03 | Message # 116 |
|
| Земля чарівниця , вона завжди трудівниця …
ІВАН КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ
УРАНЦІ
Вночі приснилося мені
Велике радісне життя ,
Величний світ із небуття
Приснився пристрасно у сні !
Ним впився я – добрячий цар –
Я – син богів – немов вином …
Я йшов до тебе із вінком
І в серці чув тремтіння чар …
Та втім зачув я в далі дзвін ,
Який поранки просипля ,
І в нім збудилася земля
Та оддала мені поклін .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пн, 30.03.2015, 18:04 | Message # 117 |
|
| Зачудовані ранки весняні , думи ніжні гойдають в душі .
ІВАН КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ
СТЕЖКОЮ У ЖИТІ
Стежкою у житі
В поцілунку йдем .
В наших мрій блакиті
Сходимо вогнем .
Сходимо пречисті
Серед ранків їх ,
в блиску позлотистім
Сонячних утіх !
Наче весна , свіжі –
Квітнем білим днем …
Квітнемо у збіжжі ,
В поцілунку йдем .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Ср, 01.04.2015, 19:00 | Message # 118 |
|
| Зачудовані картини природи , як ще краще словом передати
ГРИГОРІЙ КОВАЛЬ
* * *
Є щось безмежно ніжне і казкове
В веснянім чистім подиху землі ,
Коли всю ніч закохану розмову
Ведуть на луках перші журавлі.
Бузкову даль цвіркун тривожить в полі ,
Шелеснув гай , зачувши перший грім .
А місяць , весла кинувши , поволі
Кудись пливе у сяйві золотім .
Спянілим травам тихо біля ставу ,
Бринить про щось осика молода ,
І вітру вперше коси зеленаві
Дозволила погладити верба .
Земля немов боїться задрімати ,
Щоб з трав і з квітів не струсить росу ,
І на світанні сонцю показати
Свою ніким незайману красу .
1956.
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Ср, 01.04.2015, 19:01 | Message # 119 |
|
| Вірою у серці
день будується завжди новий і встає у новій боротьбі .
АТЕНА ПАШКО
* * *
Я віруюча
.
Ти знаєш , я така віруюча .
Без віри не можу .
Я вірую
У єдиного Вседержителя і Творця
Мене
Мого неба
Моєї землі .
Я вірую у Матір єдину ,
Пресвяту ,
Пречисту ,
Великомученицю.
Я вірую у синів , посланих Творцем .
Я вірую у
невмирущість крови .
Я вірую у свій народ
Я вірую в тебе
Я вірую.
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Ср, 01.04.2015, 19:01 | Message # 120 |
|
| Коли лихо , чи хтось хворіє , чи приходимо ми до них , але
ні … кажем – не вспієм , мабуть гірко так бути людьми …
СТЕПАН БАБІЙ
* * *
Заболить мені серце , заниє ,
Стисне острах до болю плече …
Від проклятої стенокардії
Вже ні в ліс , ні в поля не втечеш .
В корвалолом пропахлу палату ,
В простирадла холодні ,
як сніг ,
Упадеш – порятунку шукати
Від емоцій , від стресів , доріг …
Співчутливі і страдницькі очі
Та години , як ліки , гіркі …
Прокидаюсь один серед ночі
І молюсь на високі зірки .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
|
|
|
