|
|
ВІРШІ ПОЕТІВ що не в "АНУМО"
| |
| iv-ann
♂
| Date: Ср, 01.04.2015, 19:03 | Message # 121 |
|
| Люби природу , біль й біду відчуй . Так це не модно , то ж
щастя пропонуй .
ВОЛОДИМИР БАЗИЛЕВСЬКИЙ
БРОДЯЧИЙ СОБАКА
Набридло тинятись по місту .
Свобода нестерпна , коли
Позбавлена вищого змісту –
Солодкої кабали .
На площі , вітрами прошитій ,
Вночі , як просохне ріка ,
Присниться собаці нашийник ,
Ласкава і строга рука.
А вдень , коли всюди ознаки
Залежності й люду битком ,
Візьми мене – скаже собака
Благально очима й хвостом .
Наївний ! До сліз тебе шкода ,
Учімось терпінню в дерев …
Я й сам би відрікся свободи ,
Та тільки ніхто не бере .
Свободу маємо , вона
у боротьбі , під ворога ми не лягаємо , то значить – ВІЛЬНІ МИ !
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Ср, 01.04.2015, 19:04 | Message # 122 |
|
| Про предків слід нам пам’ятати , на цій землі , в щоденній
боротьбі .
ТЕОДОЗІЯ ЗАРІВНА
ПОРТРЕТ ДІДА ГОРБАЧА
Викликаю , як птицю з попелу ,
Відьму з комина , джина з глека –
Спогад з памяті – ніс лелека
Діда Горбача нам здалека .
Дим із люльки відгонив вроки ,
Бо сусідки – лихі сороки –
На дитя витріщають очі .
В діда спогадів рветься клоччя :
Десь позаду Париж і
Відень ,
І Варшава , і чорна кава ,
Й переселення люті віддалі ,
І фортуни любов лукава .
Це сільце – злої долі вибрик :
Шмат подвіря , мов плац загону .
Капелюх ваш , і говір , і гонор
Не проститься довіку як виклик.
Хлів – за хату : там буде видно .
Вік стікає дощем із ринви .
Запечата усе травина ,
Що із баби зросте Катерини .
Мені два з половиною . Грудень .
Астма тисте на ваші груди .
Грієм кашу . Горить газета –
Ілюстрація до портрета .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Ср, 01.04.2015, 19:04 | Message # 123 |
|
| Змалювати рідний край просто завжди , але треба й різно ,
іншими словами із душі .
СТЕПАН БАБІЙ
* * *
Вертаю , притрушений пилом доріг ,
Цілую вишневі податливі губи ,
І пасмо відкине з чола моя люба,
І зблисне в зіницях істіння зорі .
Посидить , пригостить
червоним борщем
І крилами руки опустить на лпечі ,
І знов дивуватися
вкотре почнем ,
Що хліб нам весільним запах калачем
І наче не кріп-а любисткова клечінь.
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Чт, 02.04.2015, 19:11 | Message # 124 |
|
| Природа дихає життям для нас , пора побачити усе давно
людині .
БОГДАН СМОЛЯК
***
Ото є сад . В нім – яблука , роса
І закутки , де сонце ані разу
Не бавилось . Дощами тин просяк ,
Бо часто через нього перелазять .
Звичайний сад . Живе собі , як всі ,
А міг би бути навіть райським садом .
І досі тут стоїть у всій красі
Сторожа мальв . Ніхто її не вкраде .
Вкраїнський сад . Чи знає він про те ?
Напевно знає : квіти підказали ;
За ними – вишні , сливи і густе
Сплетіння трав – нетоптані скрижалі .
А ще ж йому розважливі джмелі
І горлиці гули – як це почути ? ..
То сад печалі , бо на цій землі
Лише у нім зросла невтішна рута .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Чт, 02.04.2015, 19:12 | Message # 125 |
|
| Дороги далекі , додому бувають , хто був на чужині , той
добре це знає …
СТЕПАН БАБІЙ
ДОРОГА
Довга остання дорога
Додому , на Україну ,
Довша від сірої , з Криму,
Солоної – за чумаками …
З баюрами і рівчаками ,
Болотом німої імперії .
Довга прогіркла дорога ,
Людям важка і волам .
А що везуть вони , брате ,
Тягучим розгрузлим трактом ?
Доля їх чи недоля
Світом сумним веде ?..
Під сивим похмурим небом ,
Під витертою рогозою
Везуть найсвятіший образ
І найдорожчий скарб :
Крила везуть , що впали
Далеко від України ,
Серце везуть велике –
Дзвоном було вічовим.
Зболені свої думи ,
І невимірну тугу ,
Гордість , і непокору ,
І невгасиму любов …
Тіло везуть до духу –
Понад Дніпром ширяє ,
Проводять творця до пісні –
Серед рідні луна …
Понад розгрузлим світом ,
Закованим у кайдани ,
Крізь непроглядний морок
Пливе Кобзарева труна .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Чт, 02.04.2015, 19:13 | Message # 126 |
|
| Слова глибокі , лиш читати треба , і серцем і душою , бо
слова оці напевно з неба .
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
526
Спів Іволги у кленах
Комусь є річ буденна
Комусь – божиста .
І справа – далебі
Не в птасі що собі
Співа те що й юрбі .
Бо все – що вухо чує –
Уява розфарбує
То райдужно – то сіро .
Чи це є гімн до Бога
Чи в тім нема нічого –
Зна серце щире .
І хай говорить скептик
Що з дерева той щебет –
Ні пане ! – З серця !
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пт, 03.04.2015, 18:34 | Message # 127 |
|
| Коли плаче душа , мовчить навіть природа , це біль такий ,
хіба вам не шкода …
ВАСИЛЬ СТАШУК
* * *
Ви знаєте , коли кипить сльоза ?
Ніде спокуса руки не нагріє …
І гнеться совість , гнеться , мов лоза ,
Душа , неначе ворон , горбатіє .
А треба встать . Сивіє падолист ,
Збиває з ніг предтечі хуртовина…
А треба встать хоч раз на повен зріст ,
Хоч і тремтять невблаганно коліна …
Ви знаєте , коли кипить сльоза ?..
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пт, 03.04.2015, 18:35 | Message # 128 |
|
| В очах темніє , коли мова йде про СЛОВО , якщо не маєш –то
мовчи , бо неготовий розказати правду світу , то ж не кричи , що знаєш Слово ,
маєш Слово , і вмієш ним користуватися …
СВІТЛАНА КОРОНЕНКО
***
Що є слово ? Вкотре себе запитую .
Що є слово ? Що є слово вимовлене ,
І що є зітхання красномовне ,
І що є мовчання красномовне ,
І що є усміх красномовний ?..
Що є слово ?
І що є слово в устах поета ,
І що є слово в устах жінки ,
І що є слово в устах мужчини ,
І що є слово в дитячих устах ?..
Що є слово ? Запитую себе , як блаженна .
Що є слово , і що є голос серця ,
І що є голос совісті , і що є голос любові !?..
Що є слово ? Як мої предки зіщулились
У своїх далеких століттях .
Гусячі пера ламаються , голоси зриваються ,
Бо що таке слово і з чого воно утворене ,
Ніхто не може мені розказати ,
Хоча кожен вважає , що знає …
Що є слово ? Голос мій пробивається
Крізь століття . Юнак світлочолий сміється
Нестором-літописцем.
«Я ,- каже , - знаю!»
Що є слово , Несторе ?
Хмара чоло облягла йому , уже сивочолому.
«Не знаю, не збагнув до кінця …»
Хто ж тоді ?!
Що є слово?
Електронно-обчислювані машини , розкладіть
По своїх хитромудрих схемах це явище .
Зіпсувалися … Пахне горілим.
Що є слово ?
Чому його так бракує часом , що руками
Розмахуємо , хрипимо , плачемо , задихаємося ,
А слова , єдиного слова не можемо вимовити …
Що є слово ?
Чому , коли багато слів , коли злива слів ,
Коли океан , безмір слів , мовчання благаємо
І йдемо , так і не дочекавшись
Якогось єдиного слова ?..
Що є слово ? Запитую сиву бабусю
Запитую свого батька , десятикласницю мудру ,
Ще й дитинча дворічне – що є слово ?
Словники гортаю багатослівні , книги ,
Просякнуті пилом сторіч , щоденник десятикласника
Гортаю , «амбарную» книгу дістала ,
А вони не про те усі …
Що є слово ?
Коханого запитала , у очі його дивлюся .
Сміється : « Дурненька , вгамуйся ,
Всі слова у очах моїх і тобі зрозумілі…»
Що є слово ? Що є суттю його золотою
І чому воно не розкладається на мільйон
Все доступних понять , щоб отак подивитися
І зрозуміти відразу – що є слово .
І чому ми не знаємо , як вимовляли його наші предки ,
Як у роті тримали , язиком його як прицмокували ,
Як крізь зуби його випускали , як вдихали
По тому повітря … Що є слово ?
Я пишу його на папері , і воно є матеріальним ,
Я його вимовляю вголос , і воно ефемерне , вірніше ,
Вже немає його … Що є слово ?
Я суддю запитала , бо ж для нього інколи слово
Життя переважує , і суддя не знайшов , що сказати
Відмахувався огромом роботи …
Що є слово ? Вчительку я запитала .
Слово ж бо є для неї
знаряддям праці.
Розгубилася вчителька : «Це коли тебе слухають
І крім тебе нікого не бачать …»
Непереконлива відповідь .Що є слово ?
Нарешті
письменника я запитала ,
Бо що є письменник без слова ?
Окуляри він зняв і прорік мені мудро :
«Слово - це бог для
письменника !»
Що є слово ? Багатьох я перепитала ,
Але даремно далі запитувать . Всі користуються
Словом , і хоч би хто-небудь мені розповів –
Що є слово ?
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пт, 03.04.2015, 18:36 | Message # 129 |
|
| Часто між слів пишу я сам слова , й не знаю сам , може писав
таке і я …
( часто не розумію як стається , коли я пишу так що немоїм
здається
Бо неможливо часто у красі такій себе самого бачити мені …
Хто автор , може … не памятаю , тому й не пишу , бо я сам не
знаю…)
ПЕРЕСПІВ … з
Сави Голованівського
Стоїть зима,і темним холодом морозить душу
І обіймає землю рідную усю мою
Немов змія підступная нераз мене ще вкусить
Тому я їй тепла так мало віддаю
І навіть тіні скривджені ненавистю безмежною
Сонця тепла давно уже й нема
Лише надія мучить душу мріями бентежними
Зима мине…-а чи прийде весна?!...
26.02.2013 12:17:25
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пт, 03.04.2015, 18:38 | Message # 130 |
|
| Життя розгонене , ніби вершини , далекі й невідомі , й серед
них ми живемо на цій землі , і не єдині , що думаємо , як мине
кожне життя…
СВІТЛАНА КОРОНЕНКО
Як чорнильниця,ніч наливається спокоєм чорним,
І в долинаї німих розстилається тьма горілиць.
Я клянуся—ми небо, як зоряний зошит розгорнем
І пізнаємо радість пізнання його таємниць,
Насолоду блукань,і літань,і закопувань в нетрі,
І шукань виднокругів,і вимірювань глибини ,
Бо малими нам стануть аршинні вершини Ай-Петрі,
Ніби іграшки будуть внизу красуватись вони!
Наша юність не встигла на берег опалений Кримів,
Запізнились на свято великих сиваських пожеж.
Що ж я людям скажу про безвусих моїх побратимів,
Що патрони на фронт ми підносили все-таки теж?
Чи ударюся в розпач,впаду у холодну задуму,
Чи ,як Гамлет,схилюся над видивом марев і снів,
Коли в ніч горобину з облоги смертельного суму
Нас відвідають тіні порубаних наших батьків?
Я не вірю,що можна на світ народитись запізно:
Не в один ешелон справедлива шикується рань!
Боротьба ще попереду—армія наша залізна
Ще повинна цей світ збудувати і завоювать.
О,коли б наші предки зуміли ожити і встати
Ті,що тут полягли,як хоробрі сиваські солдати,
Може б,заздрили нам,хто на варті сьогодні стоїть!
…крим приваблює морем,полонить теплом і водою,
Виноград достигає,і листя горить золоте…
Тут проходили ви молодою своєю ходою,
Тут загинули ви і завзяттям в синах живете.
То учіть же і нас простувати шляхом несходимим,
Залітати в думках не в минулий,а в завтрашній час
І ,в майбутнє йдучи ,тільки марити іноді Кримом,
Простувати вперед,озираючись тільки на вас.
1928
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Пт, 03.04.2015, 18:39 | Message # 131 |
|
| А ніч навколо , не дай Бог у серці , я хочу волю на вітрах
безмежних …
БОРИС ГУМЕНЮК
***
Нерозгадана головоломка ночі
І карколомна безодня душі
Мають одне походження
Імя якій – темрява .
Ніч починається з темряви ,
В темряві почався я ,
Темрява дня вбє ніч ,
Темрява землі погине мене .
Ніч живе в темряві ,
Темрява живе в мені ,
Я живу в ночі .
Темрява причаїлась в моїх очах ,
Темрява заполонила мої вуха ,
Темрява проростає з мого черепа ,
Темрява пролазить крізь мою душу ,
Щоб стати ще темнішою .
Темрява,
Темрява !
Темрява …
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Сб, 04.04.2015, 18:13 | Message # 132 |
|
| Найвище правило – завжди життя , якщо є чистою небесною душа
…
БОРИС НЕЧЕРДА
MAXIMA REGULA *
Від часів Герострата ( й пізніших)
І до нашого скорбного дня
Много всього свідомо понищив
На уяву багатий діяч .
Незавидна планида планети …
Те , що коїться видно
за крок .
Лиш з вини чи помилки поета
Не повинна пролитися кров
* Найвище правило
(латин.)
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Сб, 04.04.2015, 18:14 | Message # 133 |
|
| Моя безмежна Україна , як обрадали раньше , так обкрадають
нині …
ВАЛЕНТИН МИХАЙЛЮК
ВІД ДНІПРОВСЬКИХ
ЛИМАНІВ
Від дніпровських лиманів
До поліських просторів ,
Від ростовської рані
До карпатських висот
Ти встаєш на світанні
І у щасті , і в горі ,
У труді й сподіванні ,
Український народ .
Ген Тарасові думи
Розметало по світу .
У Канаді й Сибіру
Спів святої ріки .
У тривожному сумі ,
В подніпровсьокому квіті
Прагне щастя і миру
Над колосяям блакить.
На голівці русявій
Мозоляста долоня ,
Голубі оченята
Вірять правді моїй :
Цвіт козацької слави
І тривожне сьогодні
Наша доля завзята
Здійме стягом надій .
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Сб, 04.04.2015, 18:15 | Message # 134 |
|
| Ми походимо з далеких часів , ми є древні на цій землі ,
якби кожен оце зрозумів , то б ніколи не жив у брехні
ВАЛЕРІЙ ІЛЛЯ
ЩЕ ДЕ ТОЙ НАРІЖНИЙ КАМІНЬ
В порожніх очних ямах жерця
Гнізда повні пташенят
Які пурхають у крові нагих жінок
Із світочами над головами
Попереду ярма на шиї білої нетелі
І чорного бика у плузі
Що зачаклує обораним колом місце для осад
Обране жерцем що спостеріг
Де пообіді череда звільна стала на тирло
Коли пастух загрузнувши у світлі
Сопілчаним голосом вмивав дитячі лиця
А орачі йдучи за плугом
Ледь встигали з борозни вирвати босі ноги
Щоб не проросли корінням у димуючу роллю
Поки жерці замуровували людину під першу осаду
Де тур червоним оком виповнював
Тисячоліття до Христа
Який вівільняє з вічної Руїни
Той замурований голос
Вкладаючи його до моїх вуст
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
| iv-ann
♂
| Date: Сб, 04.04.2015, 18:16 | Message # 135 |
|
| Усе складне з простого починається , не розлітається , якщо
ми бережем !
БОРИС НЕЧЕРДА
ПРОСТІ РЕЧІ
(ЦИКЛ)
* * *
То ніяка не лірична хроніка .
Прості речі , прості поняття , як – от : хліб-сіль ,
Зелена трава , кохання – і викликані ними почуття
Спонукали цілу низку асоціацій .
Час од часу те , що спершу видавалось банальним
Або заяложеним від постійного вжитку ,
Набуває нових рис і якостей .
Іноді – казкових .
Бо ж , приміром , летючі морські рибки
Насправді не залітають в наші садки ,
А втім , хтозна
…
Любов – життя предтеча
І смерті – спадок
Творінь – зачаток
Душі – свічадо
ЕМІЛІ ДІКІНСОН
|
|
|
|
|
|
|
|
