До речі. Ось вірш про те, як учнівські твори про щастя закрили до шафи, закували оцінкою в журналі. Цей вірш, звісно російською, адже й кінофільм "Доживем до понедельника" теж російськомовний. Перекласти твір я не можу, бо не віршую. Можливо хтось спробує?
А кінофільм - чудовий. Зараз таких не має.
Журавлик
сл. Г.Полонский муз. К.Молчанов (звучат только стихи)
Это не вранье, не небылицы. Видели другие видел я, Как в ручную глупую синицу Превратить пытались в журавля. Чтоб ему не видеть синей дали И не отрываться от земли, Грубо журавля окольцевали И в журнал отметку занесли. Спрятали в шкафу, связали крылья Белой птице счастья моего, Чтоб она дышала теплой пылью И не замечала ничего. Но недаром птица в небе крепла. Дураки остались в дураках. Сломанная клетка, кучка пепла. А журавлик снова в облаках.
А потім знову сходяться і знову розлучаються. Просто вони не осворені одне для одного. Гарно написав з цього приводу Ігор Муратов:
Елегія розлуки
Десь на різних меридіанах На роз'єднаних паралелях Б'ються два незустрічні серця В людських гомонах, як в пустелях Їм би вибрести із пустелі Щоб у визрілу мить спіткання Ощасливили менестрелі Неосмислені їх шукання Словом, струнами, віщим співом... Але час не стоїть на місці І мотає вже чубом сивим Отряхає зів'яле листя; І комашками нонпарелі В чорній рамочці - смуток шани... Й розбігаються паралелі, Йдуть у безвість меридіани.
Я опублікував цей вірш, пане Сергійю на сайті тому що він мені дуже сподобався і мені захотільсь, щоб відвідувачі сайту змогли залишити свої коментарі.
Щастя - це коли мій коханий поруч, коли я відчуваю його, а він - мене, коли я знаю, що із ним усе добре, коли ми можемо навіть просто помовчати про одне і те ж.
Ось тут, пані Ольго, Ви можете розміщувати свої твори. Додавати фото, малюнки треба лише із зовнішніх сайтів - натиснути кнопку [img] та вказати лінк (з іншого сайту) з фото. Світлина повинна бути розміром не більше 400х300, адже більше фото просто зробить вигляд сторінки через великий розмір спотвореною. Спробуйте. Якщо виникнуть питання - кажіть. Я обов*язково допоможу.
Танцює з Вітром, ну для когось щастя в "новій машині", чи "шмотках" чи в дорогих прикрасах, чи навпаки в дешевих, але подарованих кимось дорогим... Для кожного щастя своє і казати, що людина неправильна, якщо купує авто і від цього щаслива теж нонсенс. Ти ж незнаєш скільки їй треба було пройти, щоб досягти цієї мети, а досягнення мети - теж щастя. Для дитини щастя - купка іграшок, або солдатиків. І хто скаже, що це щастя внеї неправильне? keepo:
Своє життя я розцінюю як низку щасть)…. Низку моментів, коли серце виривається з грудей, коли хочеться дихати, радіти…. І не обов*язково для цього щось вживати чи купувати щось дороге.. Варто лише пройтись по осінньому парку, посидіти ввечері на берегу річки, спостерігаючи за заходом сонця, провести час з самими дорогими людьми… Побачити щастя, іскру в їх очах..Лише заради цього варто жити і це приносить щастя.. Усвідомлення того, що ти можеш віддавати часточку себе близьким, що можеш когось надихати, що ти живеш… ось що таке щастя.. любити, відчувати тепло в душі… Щастя мені приносять й сніжинки що падають з неба і швидко топляться на долонях і дощ, під яким саме класно гуляти, і прогулянки природою, або місцями з мінімальною кількістю людей, щястя приносить те, що дорогі мені люди щасливі…. А це саме головне……
Щастя… Так багато моїх знайомих нарікають мол де ж то щастя…чому ми такі нещасні… Мене завжди дивувало це…..Дивувало й те, що люди прагнуть знайти щастя в новій тачці чи в якихось шмотках… Воно все таке пусте, швидкозникаюче…. А коли ми старіємо…стоїмо на порозі смерті…. “Мир такой прекрасный за секунду до взрыва».. Коли ми дивимось на життя яке ми прожили і бачимо що воно було безглуздим пустим…Чому ж ми тоді жили? Чого ж ми добились? Можна прожити життя достойно…. Насолоджуючись ним, беручи від нього по максимуму..Це такий собі яскравий спалах… Раз і немає… Ми всі помремо, нікому цього не уникнути.. Смерть – частина врученого нам пакета….А поки ми живем.. це класно… хай які б суїцидальні думки не приходили часом, хай би що казали а так і є… Да, воно жорстоке, да, несправедливе… Але… Все відносно… Закінчення - в наступному коментарі
Щастя вбачаю у пізнаванні нового, русі вперед, трохи радію й перемогам, не цураюся і комфорту. Та у русі треба пам'ятати, що періодично розслабляючись пройдеш набагато далі, ніж "одни духом". То ж не забуваємо відпочивати!
Щастя... Хм... Бачити народження твоєї дитини, тримати її на руках і відчувати дотик її маленьких рученят... Разом з коханою людиною йти життям, не звертаючи увагу на перешкоди... Жити так як хочеться лише ТОБІ
Повсюди сонечко і вітер, Я вже між зорями лечу. Осипав щедро цвітом квітень, - Черешні ранні облечу. Бузок милується собою, Зірками дивиться в цвіти, Лошак спішить до водопою, Щоб на мізинчик підрости.
Пр.: Крапелька дитинства - Це життя моє, Крапелька дитинства - Щастя це моє. Крапелька дитинства - Це життя моє, Крапелька дитинства - Щастя це моє.
Пташки навчаються літати, Біжать за ними малюки, Дитинства крапельку спіймати - І випустити із руки. Бузок милується собою, Зірками дивиться в цвіти, Лошак спішить до водопою, Щоб на мізинчик підрости.
Щастя, це коли дивишся в її очі, такі глибокі і ваблячі, і читаєш в них її до тебе відношення. Не обов'язково вона буде тебе любити, але то що вона дозволяє тобі читати в очах свою душу, вже значить багато що. Якщо вона здатна на це, значить вона відноситься до тебе не як до простої людини, відноситься до тебе якось по особливому. Хай це навіть не любов, хоча хочеться саме любові, а дещо інше почуття, але це все ж почуття... почуття до тебе. Ось воно щастя - читати в очах любимої (коханої) людини, те, що ти йому не байдужий.
Джерело: digitaldream.sysert.ru/forum/upload//index.php?showtopic=392 Машинний переклад з російської Корекція В.Гонти
Для мене щастя - це: - по-перше, що я народилася! щаслива так само, що у мене є дах над головою...є, де жити! - щаслива, бо мене оточують дуже добрі люди, яким я буду вдячна все життя і просто ніколи не забуду їх
Любили Вас, жінки, любимо і будемо любити! Те що Ви сказали - правда, яле як же ж гарно сказали!.. У нас, в Баштанці 9 березня було засідання поетичного клубу на тему "Ця жінка зіткана з ЛЮБОВІ". Якби Ви вчора написали ці слова, я б точно їх прочитав учасникам засідання.
Що надихнуло Вас на написання цого вірша? Цікаво знати. Бо тут йдеться ніби про кохання, яке або втрачене або інша сторона (себто чоловік) не відповідає взаємністю?
Мало не забув. Якщо Ви зацікавильсб програмою, то для нормального її перегляду у Вас повинен бути встановлений флеш-плеєр (якщо при натискуванні на кнопку "Скачать с сервера) Ви нічого не побачите, у Вас не становлено цей плеєр. Пишіть, я допоможу його встановити.[b]
Я що головне хотів сказати. Нам потрібно виховувати у молоді почуття прекрасного: чистих стосунків, міцного шлюбу... Виховувати на чудових кінофільмах, книжках, радіо і телепередачах (а не на морально убогих і нікчемних серіалах типу "Відчайдушних домогосподарок", різних детективів), таких святах як католицький чи правосланий День закоханих. [b] До речі, пані Світлано, Ваші відповіді влучні і завжди по темі. Та якщо щось трапиться "не те" (в чому я сумніваюсь) я виправлю. :)
Дякую за коментар. Прочитав Ваш твір. Сподобався. А у Вас та Вашого чоловіка прекрасне почуття гумору, раз Ви змогли так відповісти на листа, ну і чоловік зрозуміти Ваші запитання до нього. Звичайно, міри треба приймати ( я про Вашу статтю. Ось увивок "То тепер, як відкрилися кордони нових сучасних поглядів народ потрапив у полон – хімічна та фізична залежність від сексу"), бо простір Інету споганили ділки, які пропонують "дешевий" (іноді й дорогий) секс. Тут виникає інша проблема: як вберегти юне покоління, яке тільки-но пізнає ази сучасного спілкування (ми, доросле населення вже якось це переживамо). Ну не закриєш же ти усі сайти. Бо з одного, ніби-то чистого йде лінк на інший і так через 2-6 переходів ти все-рівно зайдеш на ресурс з повіями. Та мене, здається кудись занесло...
Дякую за відповідь. Особвиво сподобалось Ваше визначення: "Це не образ, це образне змалювання душі поета. Поезія – словесна картина. Фарбами для якої служать почуття..."
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('