Так, пані Катерино, все вірно Ви міркуєте... Але у вірші йдеться не про "скептичне ставлення до себе" чи "занедбаний талант", навпаки фінал доволі обнадійливий "малюю квіти, доки в небі літо" . Тут автор вбачає інший формат відносин : не приписує здобуте собі, і тим пристає на біблійну пропозицію "хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться".
Щодо сонячних побажань, звісно, за це Вам вдячний.
Слова досконалі - любов'ю сповиті! Тобто, вірною ознакою досконалості слова є закладена у нього любов, яка покликання на збудування .А форми - це вже інше, тут вже як хто старається і в кого як виходить