Схоже, Євгене, що для анумівців ви відкриваєте абсолютно новий вид жанру- жонглювання пародійним пафосом (або щось на шквалт цього). Ось і завітав, щоб перейняти у вас досвід (сподіваюсь за двері одразу виставляти не будите). Хоча, бачу, у коментарях ( з резусом мінус) ви набагато краще справляєтеся, ніж в віршах. Може, все таки прислухаєтеся до поради Олексія і почнете з простих тем, наприклад, у стилі хоку:
Знайомтесь: Я - Євген Кедров ... Мучитель муз, крушитель слов.
Чого це вас, Аню, така емоційно-неврівноважена хвиля накрила (тут ні поезії, ні прози, один лиш гамір, крики, сльози). Твір цей вулканічного походження, правда, є щось і від високого мистецтва, якісь миті, над якими ви здається не допрацювали або свідомо упустили їх, піддавши свавіллю цього ритму божевілля. Взагалі, цей твір породжує двоякі почуття...
Все добре, Олексію. Реакція, якою б вона не була зажди є очікуваною. Гірше мовчазна байдужість. Ось ми з Яковом, чим більше спільний знаменник відшукуємо, тим цікавішим літературний процес стає. Дякую за відвідини. Терпіння Вам у переосмисленні системи цінностей. Це фундаментальні питання, ключові, для нашого майбутнього (як близького так і віддаленого).
Та не підношу я цим твором нашого Кобзаря до лику святих. Просто знаю важку долю цієї людини, митця, який наважилися кинути виклик панівному (на той час) ладу. Погодьтеся, не кожний на таке піде.
Щодо монстрів-інтелектуалів... радше мав я на увазі інше. Інтелектуал-модернізоване середовище, яке привчає мислити стандартизовано (на рівні стандартів), як одне ціле, категоріями часу. Згадується виступ Ліни Костенко у Харкові, де вона звернула особливу увагу на таку собі деталь. Раніше в суспільстві цінували людей здатних міркувати, а вже потім йшли знання і інформація. Тепер пішов зворотній відлік: світом править той, хто володіє інформацією...
Дякую, Олексію. Маємо мати і трішки духовного лицарства. Щось в нас має залишитися і княжого, світлого, навіть, коли і легенько примащеного пафосом. Не в ногу зі світом, скажете. Ну і нехай. Але зате своє, рідне, прадідівське. А те заморське вже дістало. Нудить від нього.
Якове, а може тут "ура-патріотизм", взагалі, ні дочого ? Просто боїмося проти сучасного інтелектуал-монстра, прообразу Голіята, виступити. Не ймемо тієї Давидової віри, що простою пращею і п'ятьма камінцями можна цього велетня наруги звалити. Бо ім'я Господа забуте, а його величність Прорахунок страх породжує. Ось і вимудровуєм собі виправдання, та й ставимося до речей важливих з іронією.
Похвально, похвально, Людмило Іванівно, писати жінці від імені чоловіка. Гарно увійшли у чоловічий образ і рядками поезії відзеркалили його стан душі. Як кажуть наші брати росіяни - недурственно ! Оцінив +5 )))
Дякую, пані Ольго! В своїй підозрі, Ви таки маєте рацію, вже цілий тиждень такі думки не покидають. (звісно, що це добрий жарт). І Вам Весняного настрою і теплих сподівань на майбутнє.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('