Надворі минали двадцяті роки, зникали безслідно десятки парафій: дзвіниці,ікони, печатки й хрести- усе запалало у вогнищі страху. Йшла нова свідомість-політика НЕПУ, там рівність усіх, а люди писемні. І хати сирітські розкидані степом, куди не вернувся вчорашній священник.
Епоха комуни, страждань і зневіри, там лилася кров без ліку й вини, а люди вбивали...(чи може то звірі) приносили смерть, але без труни.
Минали двадцяті надворі тоді, грузили на судно по сотні монахів, і десь серед моря, і десь на воді робили їм братську,у вогнищі страху.
|