Надворі минали двадцяті роки,
зникали безслідно десятки парафій:
дзвіниці,ікони, печатки й хрести-
усе запалало у вогнищі страху.
Йшла нова свідомість-політика НЕПУ,
там рівність усіх, а люди писемні.
І хати сирітські розкидані степом,
куди не вернувся вчорашній священник.
Епоха комуни, страждань і зневіри,
там лилася кров без ліку й вини,
а люди вбивали...(чи може то звірі)
приносили смерть, але без труни.
Минали двадцяті надворі тоді,
грузили на судно по сотні монахів,
і десь серед моря, і десь на воді
робили їм братську,у вогнищі страху.
| 
у Вас 
0
