Гарно, Олексію !!! Радий за тебе, що зумів не розгубити, а зібрати такий гурт друзів. Даруй, що сказав зайве. ... Але так і не зрозумів, що ми тут усі не поділили. Заради доброї справи, примирення усіх нас - готовий покинути цей сайт ... Вибачай, ще раз... Поезія- вічна, все інше тлінне.
Може: "Зберу в душі життєві сили" або "зберу в кулак всі свої сили" (бо "життєві" і "житті" - перегукуються повторенням) Так ніби зрозуміліше ? Або щось на зразок. Варіантів тут багато.
Комент до коментаря, це як подвійний обгін- небезпечно, коли є зустрічний рух. Щодо збігу приголосних, його, звісно, варто б уникати...але це вірш, а не пісня. А, якщо ти любитель твердих форм віршування, то чому б і ні.
Не один працював над цією новобудовою. Через те, може, і вдалося. Отож, спільне надбання - результат колективної праці. Так і повинно було б і бути. Бо, що можемо одне без одного, коли не в Господі. Те, що об'єднує має бути вищим на кілька порядків від того, що роз'єднує.
Так, пане Василю.Великим духовним надбанням є ці наші традиції. Як зіницю ока маємо їх берегти. Адже це місточки нашого спілкування з Господом. Зруйнуємо - загинемо, бо хто тоді порятує.
Що буде далі.... В іншому форматі але і мене це хвилює. Якось на душі тривожно... Але повернемося до Вашого твору. Короткі катрени вимагають клопіткої праці. Це, як в анекдотичній ситуації , коли кілька залишених на голові волосків ніяк не вдається розчесати.
Тут, видно, що автор добряче попрацював. Вдале поєднання твору з світлиною (хоча перед заходом сонця...це ще зарано). глибоко передано пережити ЛГ. Є маленькі зауваги або пропозиції: "розведені" замість "рознесені"; "з початку" або "спочатку"
А вірш сподобався. В унісон моєму настрою (правда, в чуть іншій формі).