Грудень сів на тарантас І мороз приніс для нас. А тепер уже на часі Січню, щоб, на тарантасі. Лютий теж собі припас Дуже лютий тарантас. Мабуть, що з гори Парнас Прилетів цей тарандас.
Пані Маріє, Ви увесь час спізнюєтеся ...:)) Жартую... Ваша правда, щось справжнє приходить у важкі хвилини... А стало боляче від того, що породільний процес оновлення пішов не природнім чином, а був штучно зупинений і відкладений на невизначений термін. Але куди від нього дінешся...Рано чи пізно це все одно має статися, ось тільки потуги будуть потужнішими.
Так, Вікторе, так ... біль вчорашньої перепалки відгукнулася в цих рядках. Але зараз вже не хочеться про це. І що написано - те написано, нехай таким і залишається. А про себе дарма Ви так... У замку, де розташувалися два табори і створилися чотири категорії, вибір вдається зробити кожному (та і час для цього відводиться). То, може, справді використаймо цей період для творчості, а там побачимо... Дякую, що завітали.
Іване, вдячний Вам. Сам кілька раз перечитував і не побачив. Вже виправив, так, як мало би бути.
Добре око маєте, бо прочуваєте глибоко вірш. Так, там безвихідь... але зустріч з ангелом це не крах, навпаки, оновлення, відродження... Ці крихти духовного спілкування проростають у щось особливе... Дають можливість прозріти, побачити не тільки оточуючих тебе людей, але в першу чергу - осягнути себе, збагнути свою сутність, своє призначення на землі...
Вміло, сміло Ви, Романе, Застидали "Криголама". То хіба проблема - лід, Потаринати, як слід. І хіба ті чорні круки - Це такі великі муки. Зійшли ангели з небес, Посміхнись і сяй увесь...