Дуже чуттєвий вірш і, як мама, я Вас дуже розумію, бо мама прийме все, тільки б її діти були щасливі. "Бажаю щастя ,що Бог тобі прирік." тут у Вас зайвий склад і при читанні відчувається нелад. Можна сказати так: Бажаю щастя те,що Бог прирік. або Бажаю щастя я тобі повік.
Вам незабаром тільки сорок Найкращих спогадів і снів... Життя великого - осколок. Та вас чекає купа днів Веселих, теплих і не дуже, Зате, цікавих і палких. То ж налаштуйтеся, мій друже, Щоб не попасти до слабких...
Філософське питання "Чия поведінка є більш моральною: шаха чи повії?" ставите нам,п.Петре. Повія, як не крути, з усіх боків - повія, бо це її образ життя і вона вважає його правильним, тому не соромлячись визнає себе такою. Шах шаху - різниця. Є не краще повії, але є і чесні, і справедливі. Виходячи із Вашого перекладу, я можу так стверджувати, бо в ньому нема і натяку на близькість їх відносин, вони могли розмовляти на вулиці, а в перекладі Плісецького конкретно вказується "Тот ли ты, за кого мне себя выдаёшь?», тут розмова очі - в - очі і про щось таке, що тривожить повію, чому вона його так і запитує, і вже тут їх можна поставити на шальки одних терезів, можливо, що й шах переважить, бо повію в нечесності не звинуватиш. Може, я помиляюся, але так бачу відповідь на Ваше запитання.
Трав'яні збори і лікують, і смакують, і піддержують наших пенсіонерів, бо дороговизну ліків не витримують мізерні пенсії. Щиро вдячна Вам,п.Борисе,за теплі слова!
Перший варіант був дійсно суржиком, а тепер вже більш-менш. Тема важка, у всіх на слуху і добре висвітлена, та є одне але... Чому ми всі такі легковажні до життя, адже не ми його даруємо, щоб коли десь, щось відразу покарати, можливо є інший вихід, та, на жаль, ми його не знаємо.
Ого, та тут ціла фармацевтична академія... Мабуть у Вас медична освіта, якщо так сміливо даєте рекомендації різних препаратів, навіть, списку А. Лікування травами чи народними методами можуть собі дозволити тільки пенсіонери, бо по-перше дешево, а по-друге мають час на настоювання, та випарювання, а загальна маса українців і не тільки, не можуть собі цього дозволити, бо робота, робота і ще раз робота. Тут би встигнути перекусити не те, щоб ще полічитися. Приймуть таблетку, запивши теплим чаєм, от і все лікування. Скоро настануть холоди і в цей час року, як ніколи раніше, необхідно звернути особливу увагу на своє здоров’я, тому що в холодну пору завжди відбуваються загострення хронічних захворювань. І навіть не тому, що неправильно спалюється бур'ян чи інші відходи, хоч і це має вплив на здоров'я людини, а просто така природа, що під час похолодання кровоносні судини мають властивість стискатися, внаслідок цього наші органи (шлунок, серце та ін) не дополучают необхідного харчування і хвороби дають про себе знати, особливо хронічні. Наснаги Вам і удачі!
Я розумію Ваше обурення всім тим, що зараз у нас діється, бо іноді і самій хочеться взяти автомат в руки, але розумію, що сила на силу - це шлях в нікуди. Ви зазиваєте: "Вставай! Іди! Твій автомат направ на гада! В твоїх руках, як схочеш сам, будЕ розрада!" А Ви знаєте скільки в нас вже тієї "розради" цвіте буйним цвітом, що й подумати страшно. Люди остерігаються зайвий раз кудись вийти, бо не знаєш з ким зустрінешся. Можливо Ярош і герой, бо в один час дуже був на вустах, а зараз десь нема, не чути, але хочу Вам сказати, що не все те золото, що блищить.
Загадковий Ваш вірш. Прийшлось перечитати декілька раз, щоб зрозуміти фразу "могуть (велич) розсіяла - урок ", яка мені дуже сподобалася. Щодо імені, то можна зрозуміти; Іван, Степан, Григорій. Суть в людині, а не в її імені, можливо це Ви і мали на увазі, тоді треба висловлюватися виразніше, до речі, правильно - по буквах. Бажаю успіху!
Не маю нічого проти слова будучність, бо розумію однаково, як і майбутнє, але для римування тут краще майбУтнє, аніж бУдучність. Ось таке моє пояснення. З повагою.
Пристрій - не устрій, тож у мене вийшло щось таке. Важко підібрати риму до слова устрій(устрою) з наголосом на першому складі. З Богом я спілкуюсь без ниття, не заподіюючи неспокою, бо нерозумно на устрій буття скаржитись автору устрою.
Дуже гарно! Пані Надіє, не знаю хто так недобре пожартував, чи як це назвати, що натиснув на перше сердечко, бо тепер навіть мої п'ять не виправляють ситуацію. Прийміть мої вітання!