Дякую,п.Наталю, за розуміння! А осіння дощинка - це хвилина слабості, нам жінкам, дозволено. Щодо спілкування, завжди рада допомогти, в міру своїх можливостей. Розраджую і я себе. Те відлуння безсонних ночей Загартовує мій тихий звичай. Як береза, не гну я плечей, Не впадаю у смуток і відчай.
Оце так, накипіло... Щось ці "закони фізики" оминають олігархат і, складається враження, що вони тільки для бідноти, бо все для простої людини кінчається, навіть, не розпочавшись... тому приклад Революція гідності...третій рік колошматиться, а толку...але Бог любить терпеливих.
Так болісно та тривожно, аж моторошно... Я радше хотіла б, як п.Наталія каже:- Закликати оптимістично в дім спокій та мир. Та не завжди це виходить, бо надивишся та наслухаєшся того негативу і душа починає скиглити, і виливати на папір ось таке, як і Ваше голосіння. Плаче осінь біля хати. Гілка стукає в вікно, Де ридає гірко мати… … Йде єдиний син в АТО.
Правильні слова, але, як це зробити, хто б навчив, бо скільки народу старається до чогось подібного, і ченці, і відлюдники, та марно, помирають всі однаково, а побачити живого Бога, ще нікому не вдавалося.
Дуже гарно передано біль і тугу людської натури, тільки на початку я думаю, що тут одруківка, не "Так", а просто - Та- як на мене, буде доречніше, в противному випадку треба сказати, наприклад: Так, як ридають дощі - або - як плачуть мокрі дощі - Так не побачить ніхто мої сльози. З повагою. Без образ.
Переклад дається нелегко, бо не завжди можна знайти слова з потрібним значенням, навіть, в такій близькій мові, як російська, але зважаючи на вільний стиль оригіналу, Ви добре передали суть і настрій цього вірша.
Пане Василю, Ви розтривожили мою душу своїм віршем, а на очі навернулися сльози, бо дуже болісні Ваші спогади минувшини, але й не краще наше сьогодення. Майже кожне століття вмивається в людській крові, а людина не розумнішає, тільки стає агресивнішою.
Мабуть, всі пам'ятають вірш Чуковського " Не легка та робота із болота тягти бегемота" Так ось ми так загрузли в цьому болоті світових криз, що не одне покоління буде у ньому борсатись, поки викараскається, а ми хочемо все і зараз.
Через моря і океани Летить для друга допомога, Щоб залічити серця рани, Бо діти ми - одного Бога. Ми всі живем в одному домі, що називається Землею, І хоч не завжди ми знайомі, Та Землю всі зовем своєю. Брати і сестри ми по крові. Промінням сонечка зігріті Шануємо життя в любові, Святого Батька рідні діти.
Мені дуже приємно.п.Таміло, що Ви знайшли час, щоб все конкретно розкласти по поличках. Признаю, що вжила застарілі слова, але вони не такі вже й старі, щоб їх не знали сучасники.Знаєте, переді мною стояла мета захистити мову, яку тепер просто знищують, і хотілось дійсно писати простою мовою народу, але,як воно часто буває, в той час вилітають з голови всі слова, і от яке перше згадала, те й римувала.Ви ділите сівачів на чистих і ті, що засмічують, а я не ділю, бо Вселена приймає всі сказані нами слова. Я тільки шкодую, що люди не розуміють, що творять, і чим більше буде засмічених слів, тим гірше буде нам жити. Я Вам дуже вдячна за нашу розмову.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('