Плачу, як плачуть дощі -
Так не побачить ніхто мої сльози.
Може в глибинах душі
Рани загоять пекучі морози.
Трохи вгамується біль
Під крижаними рубцями,
Як зимова заметіль
Байдуже вкриє снігами.
Чи за прабатьківський гріх
Я відкуплятися мушу,
Що спопеляю за всіх
Серце сльозами і душу?
Не нарікаю. О, ні!
Може сама завинила…
Тільки сьогодні мені
Біль той носити несила.
Краплі дощу по щоках -
Йду босонога по полю,
Наче підстрілений птах,
Вирвався біль мій на волю.
Дуже гарно передано біль і тугу людської натури, тільки на початку я думаю, що тут одруківка, не "Так", а просто - Та- як на мене, буде доречніше, в противному випадку треба сказати, наприклад: Так, як ридають дощі - або - як плачуть мокрі дощі - Так не побачить ніхто мої сльози. З повагою. Без образ.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Дуже дякую за розуміння, п. Таміло, та і з Вашими словами не можна не погодитися, але так влаштований наш світ і лиш одному Богу відомо як правильно, і що кожен народ має
leskiv: Правдиві Ваші слова, пані Катерино. Та я, на жаль, розчарувалася не тільки в своїй рідні в Росії, але й в сестрах в США. Ті також зайняті лише своїми собачками, а на наше горе їм глибоко начхати. І це
та
у Вас 
0
!!! Дякую за підтримку!!!
