Плачу, як плачуть дощі -
Так не побачить ніхто мої сльози.
Може в глибинах душі
Рани загоять пекучі морози.
Трохи вгамується біль
Під крижаними рубцями,
Як зимова заметіль
Байдуже вкриє снігами.
Чи за прабатьківський гріх
Я відкуплятися мушу,
Що спопеляю за всіх
Серце сльозами і душу?
Не нарікаю. О, ні!
Може сама завинила…
Тільки сьогодні мені
Біль той носити несила.
Краплі дощу по щоках -
Йду босонога по полю,
Наче підстрілений птах,
Вирвався біль мій на волю.
Дуже гарно передано біль і тугу людської натури, тільки на початку я думаю, що тут одруківка, не "Так", а просто - Та- як на мене, буде доречніше, в противному випадку треба сказати, наприклад: Так, як ридають дощі - або - як плачуть мокрі дощі - Так не побачить ніхто мої сльози. З повагою. Без образ.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
!!! Дякую за підтримку!!!
