Спасибі всім хто відгукнувся на мій вірш, який писався вже коли свято добігало кінця, бо після того бурелому у нас не було світла, і дали пізно ввечері, то ж я вже писала, як то кажуть, на ходу, щоб поспіти виставити ще 14 - го, бо дуже вже мені хотілося, хоч кількома словами привітати наших захисників.
Ох і розжалобили Ви мене...очі на мокрому місці, а в серці палає вогонь за своїми синами, ми теж разом співали коли святкували моїх 50 років, а тепер кую зозулею... Дуже гарно!
Дякую,п.Наталю, за розуміння! А осіння дощинка - це хвилина слабості, нам жінкам, дозволено. Щодо спілкування, завжди рада допомогти, в міру своїх можливостей. Розраджую і я себе. Те відлуння безсонних ночей Загартовує мій тихий звичай. Як береза, не гну я плечей, Не впадаю у смуток і відчай.