Пташенята.
Дитяток двійко і стежинка. Зі школи йдуть, бо з рюкзаком. Ось дівчинка – майбутня жінка, А хлопчик – буде козаком. Йдучи щебечуть пташенята, І ллються піснею слова, Неначе світлі янголята, І мова їхня не нова, Але така співуча, щира, Що серце раптом завмира… У слові йдеться про кумира, Що мову розумів Дніпра… Ідуть ще зовсім юні діти І у обох щасливий вид. Їм так приємно гомоніти, Аж завмирає краєвид… З усіх околиць і провінцій Хай квітне сила молода! Зростайте, милі українці, Бо ви – майбутнього хода!
Додав: Asedo1949 (10.10.2016)
| Автор: © Катерина Чумак.
Розміщено на сторінці : Вірші про дитинство
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 3057 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА