Болючий вірш,п.Наталю, та страждання України, особливо бідного народу ніяк не закінчується. Вже ми ні від кого не залежимо, вже при владі, ніби свої, але князьки товстопузі плодяться і плодяться біля тієї ж таки влади, а бідний нарід, мов на паперті, з протягнутою рукою виживає.
Маєте рацію, все в нашому житті швидкоплинно змінюється. Ваш переклад чудовий, але закінчення я бачу дещо іншим, та це тільки моя об'єктивна думка, прошу вибачення. В розвалищах зозуленька кувала.