А Ви - везунчик, як я бачу, або у Вас ангел охоронець сильний. Маю надію, що він Вас і в лікарні буде добре охороняти, щоб Ви швидко поправились, і знову тішили нас новими пригодами.
Гарні Ваші бажання. Незабаром відкриє Європа кордони, тоді можна буде сміло подорожувати не тільки до Львова, а і в інші мальовничі місця України. Ласкаво просимо!
Таких невигаданих історій не тільки у хлопців, а і в дівчат -багато. Пам'ятаю, як ми, дітлахи, просили бабусю щось цікаве нам розказати, а тепер самі розказуємо. От час летить... Гарно,п.Петре!
Про яку незрозумілість,п.Іване, Ви говорите у сучасних поетів Іздрика чи Людкевич. Я, наприклад, не бачу нічого туманного чи химерного у їхніх творах. Вони дійсно заставляють працювати уяву, але вибудовані вони за всіма правилами, чого не скажеш про Ваш. Ось давайте розберемо Ваш вірш. Читаю: "Навіщо ця весна Як холод у душі" . Нормально, загадково, цікаво. Читаю дальше: Навіщо просять в мене - Коли немає днів Які мені б прийшли . Хто просить? Що просить? До чого дні, які кудись мають іти? Дивно. Повний хаос. Не розумію. Далі "Усе я вам віддам . Я впав… і десь лежу ; Забув за мене світ… та я життям живу !" Ура! Знову є логіка, тільки, якщо я вже впав, то - Усе я вам віддав і т. д... Тут у кожного читача спрацює своя версія Вашого твору, бо тут справді є над чим думати. Наприклад, як я собі думаю, молодий солдатик, смертельно зранений в передсмертній агонії думає про весну, яка вже для нього холодна, і що він вже все віддав, але душа залишається жити, а про що, скажіть на милість, можна думати у Ваших ось цих трьох рядках, які вибиваються з контексту Вашого вірша. "Навіщо просять в мене - Коли немає днів Які мені б прийшли" Вибачте, але це повна нісенітниця, бо тут ні логіки, ні граматики. Якщо я Вас чимось образила, то вибачаюсь, але Ви самі напросилися, ось і маєте аналіз.
І слава Богу і ангелу охоронцю, що все добре закінчилося! Щодо убогості, то все пізнається у порівнянні. Порівнюючи ті часи і нині, то диву даєшся, як вижили, але й сьогодні - ми не багатші, теж ледь кінці з кінцями зводимо. Гарно!
Я теж так думаю,п.Наталю, бо нам, жінкам бальзаківського віку, не до веселощів, ми бачимо світ із своєї дзвіниці, а що робити молодим без танців, співів, гульок?... У свої 16 чи 25 стати дідусями, чи бабцями?... не вихід. Що б не сталося, а життя йде своєю чередою і навіть на війні співають, веселяться, жартують, бо сміх допомагає перемогти біль і тугу, проте, вірш добрий.
Ну, як ми їх тут уже і так, і пере так, а вони собі в вус не дують, морди повід'їдали і бродять по залу засідань, ну не, як слуги народу, а аристократи, кожен думає, як свою казну поповнити. Добре Ви їх прочехвостили!
Вгадати майбутнього ми не вміємо, а повернути минулого - не можемо, тому залишається жити і боротися за сьогодення, щоб те про що ми мріємо, було нашим майбутнім.
Скажу сьогодні: - Депутате, Не бався із народом, він живе, І чуєш ти чи ні, а кине всіх за ґрати Хто нині бреше. Чом би й не тебе?...
Так, на мою думку, читається краще. А навіщо брехати, адже народ ніколи не правив в не буде. Дай Боже, щоб до влади прийшли ті, що хоч трішки полюбить і подбає про народ.