Маєте рацію, все в нашому житті швидкоплинно змінюється. Ваш переклад чудовий, але закінчення я бачу дещо іншим, та це тільки моя об'єктивна думка, прошу вибачення. В розвалищах зозуленька кувала.
Як я Вас розумію...Дуже мені не подобається та говорильня - зміни починаються з тебе, почнеш змінюватися ти, то все навкруги зміниться...Та не треба мені мінятися, бо я вже давно готова до змін, але ж де вони, ті зміни?...Нема зараз у нас національного героя (пастуха), щоб зміг повести стадо за собою.
Гарний філософський вірш. Щось, приблизно таке, мучить і мене, але кожен раз я собі кажу: - Хто тебе стане слухати? Кому ти вже зараз потрібна? Що ти вже можеш зі своєю гіпертонією, хворими ногами і ще з цілим букетом..., от би так 30 літ назад, то я б ще повоювала.
Дай то, Боже, щоб наші з Вами бажання збулися якнайскоріше, бо та війна вже наробила купу лиха, забравши життя стількох молодих, щирих українців, вона перевернула догори дриґом взагалі все наше життя.
Актуальна тема і дуже добре висвітлена, але навіщо Ви,п. Сергію, у вірші змінюєте стиль письма, чи способи римування, адже це псує вірш, бо читач налаштовується на один ритм, а тут на тобі - інший.
Тепер можна сказати, що переклад вдалий, бо в ньому відчувається рука великого Шекспіра, та не ображайтеся, п. Іване, але потрібно подати і оригінал цього перекладу, як Вам буде вигідно; першим оригінал, а потім переклад, чи навпаки, щоб люди, які знають англійську мову, могли перевірити правильність Вашого перекладу.
Вірш гарний, нічого не скажеш, але забагато в ньому пафосу, хоч з іншої сторони, як патріотично висловитись без цього ж пафосу. Хтось знову поставив неправильно оцінку, натиснувши зліва одне сердечко, що означає - одиницю. Тепер виправити буде важко, бо треба багато коментуючих і, щоб всі ставили чого в нас - недостатньо.