***
Загубилася біла стежечка
межи чорними, межи сивими...
Не довиділа, не достежила
за кошлатими світу гривами.
Не зуважила на примароньку,
що зблудила межи одвірками,
а тепер затопила каронька
надовкруж усе боле-ріками.
Та й що діяти? Де дівати се?
Може в гори піти зранесенька,
де Рокита* чар-зілля з неба ссе,
де у тиші душа чистесенька.
Де підобіч рум'янок молиться
і метелики, й ладні коники,
де згори жовті зайці котяться,
а ще янголи й срібні дзвоники.
Чорноти тут повік не бачено,
окрім ніченьки темнокосої,
коли та на п'янке побачення
до коханка пливе між росами.
Може тут віднайду загублене,
може тут полікую зболене,
те, що мукою приголублене,
те, що відчаєм густо сколене...
6.07.16 р.
*Назва гори
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
