Високий злет живе у заповіті, Бо спадкоємець звуків у піснях. Величний спів для нас у цілім світі, Що розриває струни у серцях... Треба трохи попрацювати над ритмом.
Чи завжди мати повинна знати? Чи завжди син їй звіти здає? А любить сина, бо просто - мати Й питань болючих не задає. "Брат проти брата..."- святі писали... І, мабуть час той вже настає... Колись матусі всіх колисали, Але екзамен, всяк сам здає...
В кожного свій вибір - це правда, ось і я дуже шкодую, що мій вік і стан не позволяють бути присутньою на Майдані.Щодо пісні,може, вона такою ніколи й не стане, але я її теж чую енергійно в ритмі барабанів.Дякую!
Дуже правильно, п.Ірино! "ми прославляємо не тих" Ядом дихає у кожному домі телевізійний ящик і зранку до вечора показують одну каламуть: всякі шоу, бріхні про зірок, олігархів і ... єже з ними, а де ж поділися прості люди: процівники заводів( кажуть економіка зростає), селяни, школи, спорт?... все це, ніби вимерло, та навіть взяти той же євросоюз і таможенний, ну хіба толком щось про них говорять, щоб люди були проінформовані і правильно орієнтувалися у виборі. Все вирішується на рівні влади, а ми хто?...нас, ніби в тій державі взагалі нема...
Маєте рацію,п.Укране, час все розставить на свої місця, але так хочеться, не відкладуючи в довгий ящик, змінити Державу, вигнати цю нелюдську владу, може, за керування візьмуться молоді з іншим мисленням люди, які, дбатимуть про людей, а не про власні кишені.
Зупинімо страждання! В думках і серці несімо тільки добро, і любов, але нашу історію нам забувати - недопустимо! Вічна память і шана полеглим в бою, впавшим від голодної смерті, пострадавшим за Батьківщину!
Життя наше суцільно складається із крапель, меттєвостей і деталей, але я чомусь сумніваюся, що все це можна прочитати в очах... Закінчення другого катрена в мене асоціюється із квіткою. "бо мрія про свободу в'яла" так, ніби квітка в бур'яні, а ще коли мова заходить про стійких і впевнених, то завжди кажуть: у нього міцний стержень, бо промінь залежить від середовища. Загалом вірш виражає Ваші позитивні емоції, пробудження віри, яка донедавна була песимістичною і це прекрасно...
Гарна лірика,п.Ярославе, тільки є незначні зауваження. Рядочок "Ще колись, промінчик мрії, сяяла мені"- звучить якось дуже незвично. А, що, як написати - ще колись промінчиками сяяла мені, або ти, як той промінчик мрії, сяяла мені. І ще одне, виходячи із закінчення вірша, ЛГ і не думає забувати свою любов, тому у другому катрені рядок "Я забуду як шептала..." на мою думку, краще звучатиме, - Не забуду..., але це тільки моя суб'єктивна думка, а вибір завжди залишається за автором. Не дивлячись на зауваження, мені сподобався вірш