Дорога, панночко, для цього хотіння замало...вдосконалюйте свої вірші, вчіться слухати серце, летіть до світла душею і, як знати, може, Ваш псевдонім скоро заполонить шпальти всіх газет...
Пані Марино! Я рада Вас вітати на нашому сайті і сподіваюсь, що ВАм тут сподобається. Тема Вашого вірша звучить в унісон моїм уподобанням, бо я теж дуже люблю і завжди з нетерпінням чекаю на ту пору року. Не знаю, як там хто, а я завжди чекаю Морозний день, і перший білий сніг, Коли парчевий блиск м'якого диво-раю Тихесенько лягає нам до ніг...
Це дуже добре, але згідно з ритмом, як правильно зауважив,п.Олександр, воно читається як спагадАм. Не забувайте про ритм.Він у вірші має велике значення.
Мені теж різонув цей наголос. А знаєте, не скажу, що Ваше закінчення є неправильним, можна і так, але, як на мене, то краще б звучало так: "Мільйон думок стира на мак, Одне буденне слово. але то тільки моя суб'єктивна думка.
Дякую,п.Галино! Приймаю Ваше зауваження, але так спрацьовує сама програмка, а як її відключити я не зовсім вмію. Зараз попробую відредагувати, може, щось вийде.
Мене зачепив цей вірш в якому такі щирі і теплі слова, але попри бездоганний перший катрен в другому нарушений розмір і тому читається важче. Давайте подумаємо, як змінити ситуацію.
Та тільки серце лине у Засулля, Туди де хата й батьківський поріг (тут Й і наголос бАтьківський) Де моє рідне,дороге Посулля. До тебе лину я з усіх доріг, (без голосної І відразу мінус один склад), або До тебе лину із усіх доріг. (тут без я) Думаю Ви зрозуміли і виправите.
На повагу вони безперечно заслуговують, за що їм низький уклін, а ось шани до них нема, особливо від влади, бо забули чиїм потом і кров'ю политий той гіркий край. Щодо вірша, то я підтримую,п.Галину, що - це пісня за народними мотивами.