Кипить майдан...
Кипить майдан, вирують душі… Зима притрушує сліди… Сидять під захистом чинуші Й полощуть воду, як завжди… Ні слів, ні лементу не чують Так, ніби то і не до них… Людське життя – барикадують І, мабуть, благ ждуть неземних. Прости їх, Боже, бо не знають Що роблять, задля золотих… Безвинних садять і карають, І ждуть, щоби майдан затих. Не відає, «високе панство», Що вже летять до них гінці, Від роду давнього – гетьманства, Вручити сорому вінці… За те, що крали у народу Останні крихти на життя, І навіть праведну свободу, Жбурнули жужмом на сміття. Життя вирує на майдані… Відлуння чується набат… Надія бродить у тумані Поміж людських і Божих врат.
Додав: Asedo1949 (09.12.2013)
| Автор: © Чумак Катерина.
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1791 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 9
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА