Над усе не люблю порівнянь...Кожна душа - індивідуальна. Я не уявляю життя, особливо дитинства, без казок Пушкіна, але й донині моє серце гріють слова великого Кобзаря.
Емоції вилиті душею на папір без форми, не можна назвати поезією, як і камінь, добутий із землі, хоч і дорогий, а потребує огранки. Багато повторів, що не прикрашає вірша.
Прекрасно! Вірш, як завжди, щедро насичений цікавими образами і метафорами, а найголовніше - оптимістичне закінчення на такій позитивній ноті. Браво!!!))))
Звичайно таких Муз, якими їх бачать художники, немає, але є щось надзвичайне, що спонукає до творчості(навіть примітивної),що заставляє корпіти над словами, рахувати склади, відчувати музику у словах, виливати в них свої емоції, і зазначу, що це не кожний день трапляється, а приходить якийсь такий момент і ти пишеш, ніби тобі вкрай це потрібне.В такі хвилини мені здається, що хтось невидимий підказує, підтримує, стимулює. Не знаю чи це Муза, чи Ангел, чи сам Бог, але я вдячна за каждий написаний вірш.Дякую за коментар!
Надіюся, що цей вірш - не більше ніж експеремент, як і життя Вашої ЛГ, котра стверджуючи, що "Я тебе вже не люблю." все ж гріє надію "може це воно, наше ото?"
Мені подобаються Ваші роздуми, п.Іване, і тому ставлю Ось тільки не розумію про який новий день йде мова в закінченні вірша... адже на краще нічого не змінюється, а тільки на гірше, і до нового ще ой, як далеко... "блекне" - блякне.
Дуже добре,п.Укране, що Ви такі самокритичні, але не варто, як на мою думку, так занижувати свою самооцінку. Ви просто ще не відчули, як пустиня волає про зрошення і, як змінюється її вигляд після мусонів, які досита напувають ту спраглу землю. Так, може, дехто і скаже, що це - колючка, незнаючи яка це цінна лікарська рослина і може стати в пригоді навіть йому самому. Щоб відчуття любові відвідувало Вас, треба насамперед полюбити себе самого, бо як інакше ти будеш любити інших, якщо самого себе не любиш... Може, раб лицарем і не стане, але ставати на коліна йому теж не личить...
Хай стелеться стежка у долі Яскравим, м’яким рушником І щастя в домашньому колі Вирулює з хвилі човном. З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!!!!!
Дуже гарно! Ціла ода українській жінці. Україночки наші і справді найкрасивіші, найдобріші, наймиліші, а вже що працьовиті, то не перекажеш...не даром же всі кавалери світу хочуть за жінку саме українку. Браво!!!