"запалає день віршів-одкровень кров'ю з наших вен... Час Прозрінь! ОХ, як хочеться вірити в ці Ваші пророчі слова, що звучать гучними дзвонами в душах читаючих.
Гарно, п.Олександре! Ви кажете, що тема не нова, але ми самі не замічаємо, як в наше життя вплітаються нові слова, нові поняття і нове відчуття, і ось ці рядки цьому свідки. "І пливуть міжгалактичні кораблі Дельфіни. Спини. Підставляють під міжсвітові вітри Повільні. Вільні."
Дуже емоційний вірш! Відкритий заклик на барикади. Знаєте, дорогі автори, десь в глибині душі я з вами, але серцем починаю розуміти, що не можна жити минулим, а ще намагатися стати на ті ж самі граблі, бо вже було всього доволі, а життя простого люду не покращується. Молодці, постарались на славу!
Цікаві Ваші роздуми,п.Ірино. Ви питаєте чому так багато поєтів розвелося? Це тому, що Ви в їх числі. Ось, наприклад: сиджу дома і всі люди здаються здоровими, а тільки ступаю на поріг лікарні, як диву даюся, ніби всі люди враз похворіли ніде й яблуку впасти, бо я пристала до цього гурту. А поетів не менше і не більше ніж тих, що мають бути. Так вони - ранимі, бо вони чіткіше і болючіше сприймають світ, а деякі бачать те, що й не всі можуть бачити, тому їх і вважають високодуховними, але хто - люди, бо всі закони встановили люди, але ми всі, в кінці-кінців, ідемо до суду справедливого Господнього. Щодо вихваляти чи казати правду, то справа рук кожного із нас, як хто розуміє так і поступає. Успіхів Вам!
О, воля - то синя пташка в рожевому тумані, то нездійснені мрії мільйонів людей, то щось надзвичайно прекрасне, чого не можна потримати в руці, чи насолодитися, як, наприклад, стиглою грушею... воля для нас людей - недосяжна, бо ми завжди від чогось залежні. Чи не здається Вам, що слова "проржавленої" і "петлі" пахнуть русизмом. Мені сподобалася Ваша філософія.