Листопад-листоноша

Листопад-листоноша 
розсипав пожухлі листи,
шурхотить під ногами 
осіння кленова зажура.
Може й добре, що більше 
мені не писатимеш ти
і на завтра дощами 
умиється осінь понура.

І сльозами очистить 
усі незліченні жалі,
розтечуться слова 
на папері чорнилом розмитим.
Зіштовхнулися душі 
бортами, немов кораблі,
заштормило між нами 
і бурю тепер не спинити.

Може й добре, що я 
не чекаю твоїх одкровень,
ні гірких покаянь, 
ні обіймів міцних до нестями...
Листопадить у душу 
осінній захмарений день
і під ноги влягається 
листя твоїми листами,

Де слова - не слова,
де не видно рядків, ані рим,
де в обірваних строфах
прощання гірчить полинами...
Листопад-листоноша,
самотній старий пілігрим,
погасив каганці
і тепло захололо між нами...