|
В небі ворон кружить, ворон чорний,
Крильми, наче плугом, хмари горне,
З висі кида зір свій на люд грішний,
Ворон, мов провісник, кряче віще.
Хоч літа високо – бачить зірко
Він і кожен крок наш, й вади згірклі,
Душі людські наскрізь, наші гени…
Світ сканує вправно, мов рентгеном.
Кряче з неба ворон, крає серце,
Він – провісник горя, нам здається.
Та не дивна птаха сипле чвари,
Люд, що йде на плаху – вартий кари.
Доки брат у брата серце вирве –
Не минем розплати! Близько прірва…
Ненамарне ворон кряче з висі –
Людство просить хворе -”Схаменіться!!!”.
| 
у Вас 
0
