Одягнулася осінь в барвисті, замріяні шати,
І горіхово-яблучним зіллям залила сади.
Як шкодА,що з тобою удвох нам у них не блукати,
Не п"яніти від зілля й не їсти пахучі плоди.
Листопадом до ніг осипається наше кохання,
Поцілунки гарячі за мить догорять назавжди.
А за осінню прийде зима, буде весен буяння,
Буду "я" й будеш "ти", ну а "ми" відійде у віки.
Може часом вночі, я покличу тебе у просонні,
Тільки ти й не збагнеш, що твій сон потривожила я.
Та холодним дощем , по краплині ,на шибі віконній,
я писатиму фрази кохання для тебе щодня.
"Може часом вночі, я покличу тебе у просонні, Тільки ти й не збагнеш, що твій сон потривожила я". Дуже-дуже сподобався вірш!!!! До речі, не тільки осіннє, а й життєве... Хоча все, що не робиться, - на краще
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")