БОРИС ПАСТЕРНАК «ДАВАЙ РОНИТЬ СЛОВА»

Хай скрапують слова,

Як сад бурштин і цедру

У простір губить щедро,

Ледь-ледь, лиш ледве- ледве.

Тлумачити не варт,

Навіщо церемонно

Мареною й лимоном

Окроплена листва.

Хто голки засльозив

І хлинув через жердки

На ноти, етажерки

Крізь шлюзи жалюзі

Хто килимок дверний

Зсурмив так  горобинно,

Рядном крізних,  красивих

І трепетних курсивів.

 Спитаєш, хто сказав,

Щоб серпень величавсь,

Кому все суть є в часі,

Поринув хто в окрасу

 Кленового листка

І  з днів Еклезіаста

Не покидав поста

Тесання алебастру?

Спитаєш, хто велить,

Вуста щоб айстр і далій

У вересні страждали?

Дрібний щоб лист рокит

Із тіл  каріатид

Злітав на сирість плит

Шпиталів в осінь далі?

Спитаєш, хто велить?

- Всесильний бог деталей,

Любові велет-бог, 

Ягайлів і Ядвіг.

Той світ, де все дріма,

Незнаний, думка терпне,

Життя ж, як тиша ця

Осінняя, -  вичерпне.

      .......................................................................

Борис Пастернак

«Давай ронять слова»

Мой друг, ты спросишь, кто велит,

                           Чтоб жглась юродивого речь?

Давай ронять слова,

Как сад - янтарь и цедру,

Рассеянно и щедро,

Едва, едва, едва.

Не надо толковать,

Зачем так церемонно

Мареной и лимоном

Обрызнута листва.

Кто иглы заслезил

И хлынул через жерди

На ноты, к этажерке

Сквозь шлюзы жалюзи.

Кто коврик за дверьми

Рябиной иссурьмил,

Рядном сквозных, красивых

Трепещущих курсивов.

 Ты спросишь, кто велит,

Чтоб август был велик,

Кому ничто не мелко,

Кто погружен в отделку

 Кленового листа

И с дней Экклезиаста

Не покидал поста

За теской алебастра?

Ты спросишь, кто велит,

Чтоб губы астр и далий

Сентябрьские страдали?

Чтоб мелкий лист ракит

С седых кариатид

Слетал на сырость плит

Осенних госпиталей?

Ты спросишь, кто велит?

- Всесильный бог деталей,

Всесильный бог любви,

Ягайлов и Ядвиг.

Не знаю, решена ль

Загадка зги загробной,

Но жизнь, как тишина

Осенняя,- подробна.