Мій друже, ти запитаєш, хто наказує, щоб жалилась мова юродивого? Хай скрапують слова, Як сад бурштин і цедру У простір губить щедро, Ледь-ледь, лиш ледве- ледве.
Тлумачити не варт, Навіщо церемонно Мареною й лимоном Окроплена листва. Хто голки засльозив І хлинув через жердки На ноти, етажерки Крізь шлюзи жалюзі Хто килимок дверний Зсурмив так горобинно, Рядном крізних, красивих І трепетних курсивів. Спитаєш, хто сказав, Щоб серпень величавсь, Кому все суть є в часі, Поринув хто в окрасу Кленового листка І з днів Еклезіаста Не покидав поста Тесання алебастру? Спитаєш, хто велить, Вуста щоб айстр і далій У вересні страждали? Дрібний щоб лист рокит Із тіл каріатид Злітав на сирість плит Шпиталів в осінь далі? Спитаєш, хто велить? - Всесильний бог деталей, Любові велет-бог, Ягайлів і Ядвіг. Той світ, де все дріма, Незнаний, думка терпне, Життя ж, як тиша ця Осінняя, - вичерпне. ....................................................................... Борис Пастернак «Давай ронять слова» Мой друг, ты спросишь, кто велит, Чтоб жглась юродивого речь? Давай ронять слова, Как сад - янтарь и цедру, Рассеянно и щедро, Едва, едва, едва. Не надо толковать, Зачем так церемонно Мареной и лимоном Обрызнута листва. Кто иглы заслезил И хлынул через жерди На ноты, к этажерке Сквозь шлюзы жалюзи. Кто коврик за дверьми Рябиной иссурьмил, Рядном сквозных, красивых Трепещущих курсивов. Ты спросишь, кто велит, Чтоб август был велик, Кому ничто не мелко, Кто погружен в отделку Кленового листа И с дней Экклезиаста Не покидал поста За теской алебастра? Ты спросишь, кто велит, Чтоб губы астр и далий Сентябрьские страдали? Чтоб мелкий лист ракит С седых кариатид Слетал на сырость плит Осенних госпиталей? Ты спросишь, кто велит? - Всесильный бог деталей, Всесильный бог любви, Ягайлов и Ядвиг. Не знаю, решена ль Загадка зги загробной, Но жизнь, как тишина Осенняя,- подробна.
|
у Вас 
0
