"віриш у щастя бузкове… трипелюсткове…" Такий ніжний, образний вірш розтривожив душу, збурив спогади, і переніс на завжди бажану, квіткову галявину. Гарно!
На скільки я розумію, тут зійшлися всі пристрасті душі і тіла. Треба відпрацювати наголоси, бо від їх відсутності руйнується ритм і тому вірш читається трохи важкувато.
То скоріше жарт ніж вірш про кохання. В коханні двох думок бути не може, або молодиця, або бажана людина, до речі, в закінченні "вірить" може вірю, віриш...
Ми живемо в дуальному світі, це правда, але ми приходимо на землю з власної волі, щоб навчитися перемагати негативні відчуття, які належать до темних, здержующих сил, вчитися знешкоджувати їх, а не піддаватися їх впливу. Тільки чисті, світлі відчуття належать Любові і ведуть нас до Бога, заради чого ми і живемо. Хай благословить Вас Господь!
Я дуже люблю зиму,п. Наталю, але як не стараюся не можу підібрати таких тонких і ніжних слів, щоб показати свої почуття, але у Вас це виходить пречудово, читаю і розумію, що саме це я відчуваю.КЛАСССС!!!!!
Я оцінила Вас за тему і патріотизм, але з тою умовою, що Ви виправите у двох місцях, а саме: "людям своїм чи слугам Москви? "на своїм людям, чи слугам Москви? "бо ще предки козаки брацлавськi,"на козаки, мої предки брацлавські... Бажаю успіху!
Дуже добре, що Вам подобається віршувати, але вірш, як кажуть, треба трохи причесати. Плаває розмір, розбігається рима, але тема життєва. Одруківка-пачав.
Гарний дитячий віршик, з багатим позитивом, але початок я б написала так: Малювати любить Марта Й похвали малюнки варта... Але це моє суб'єктивне бачення, право лишається за автором.