Не мають ніякого сенсу наші страждання за минулим. Людина живе тут і зараз,і щоб покращити своє зараз намагається заглянути в майбутнє, щоб нащадки жили краще.Щиро дякую,п.Галино! Навзаєм.
"віриш у щастя бузкове… трипелюсткове…" Такий ніжний, образний вірш розтривожив душу, збурив спогади, і переніс на завжди бажану, квіткову галявину. Гарно!
На скільки я розумію, тут зійшлися всі пристрасті душі і тіла. Треба відпрацювати наголоси, бо від їх відсутності руйнується ритм і тому вірш читається трохи важкувато.
То скоріше жарт ніж вірш про кохання. В коханні двох думок бути не може, або молодиця, або бажана людина, до речі, в закінченні "вірить" може вірю, віриш...
Ми живемо в дуальному світі, це правда, але ми приходимо на землю з власної волі, щоб навчитися перемагати негативні відчуття, які належать до темних, здержующих сил, вчитися знешкоджувати їх, а не піддаватися їх впливу. Тільки чисті, світлі відчуття належать Любові і ведуть нас до Бога, заради чого ми і живемо. Хай благословить Вас Господь!
Я дуже люблю зиму,п. Наталю, але як не стараюся не можу підібрати таких тонких і ніжних слів, щоб показати свої почуття, але у Вас це виходить пречудово, читаю і розумію, що саме це я відчуваю.КЛАСССС!!!!!