Ну, де ж промінчик той, незграба, Десь зачепився за вуаль На гілочках старого граба... Забув, що жду його, нажаль... Такі сумні нотки бринять у Вашому прекрасному вірші, що захотілося Вас трошки розвесилити.
Філософський вірш,п.Олеже! Кожна хвилина прожита нами нічим не подібна на попередню тому, що все тече, все змінюється. І Ви дуже правильно сказали "Новий світогляд змінює смаки."
"І потрапляємо у здобич Мисливцю на шляху вузькім." І все через оте "коли б". Так багато розбіжностей, непорозумінь між людьми, що ними якраз користаються темні сили.
"Все що нам, бруднить сумління, Пекло краще їм знайдем." Оці два рядочки мені сподобалися найкраще. Я напевне щось пропустила... який знак піднявся?...
Експериментуєте, п.Марія, із римою в середині слова. Дуже цікаво! Не дуже удачно, як на мій погляд, "Скільки ж іще – до виходу?", а може - темінь, здається, дихає. Наголос у слові "котрий", чи він авторський? Загалом вечір вийшов дуже насичений, образний...
Хто стукає - тому й откриється, саме для таких я пишу ці вірші, бо і їм часом треба, як кажуть, надійне плече друга, а ті, що не хочуть чи не розуміють і навіть не стараються, мають на це повне право і це їх вибір.Дай, Боже, щоб тема позитиву ніколи не закінчувалася!Дякую,п.Ірино! Ціную Вашу думку.
А, знаєте, мені сподобалася, як на мене, частинка із великого Вашого задуму, бо таке враження, що десь має бути початок того сумного плачу. Збивається ритм (бур'яНу) може бур'янами...