Неначе борошно крізь сито, Зима просіяла сніжок. Скрипучу хвіртку привідкрито, Густий клубочиться димок Із димарів, неначе з люльок. Взялися кіркою шибки, Під канделябрами бурульок В лелітках білі килимки, Неначе хутро соболине. Дрібною пудрою снігів Поволі куряться долини І білі схили берегів. Духмяні аромати хвої Морозна свіжість обійма На вікнах масляні левкої Малює пензликом зима. Торкає вітер, мов навкірки, Нічну притишену струну А ген по небу, наче з гірки, На санях місяць прошмигнув.
|