|  
 Неначе  борошно  крізь  сито,  Зима  просіяла  сніжок.
 Скрипучу  хвіртку  привідкрито,
 Густий  клубочиться  димок
 Із  димарів,  неначе  з  люльок.
 Взялися  кіркою  шибки,
 Під  канделябрами  бурульок
 В  лелітках  білі  килимки,
 Неначе  хутро  соболине.
 Дрібною  пудрою  снігів
 Поволі  куряться  долини
 І  білі  схили  берегів.
 Духмяні  аромати  хвої
 Морозна  свіжість  обійма
 На  вікнах  масляні  левкої
 Малює  пензликом  зима.
 Торкає  вітер,  мов  навкірки,
 Нічну  притишену  струну
 А  ген  по  небу,  наче  з  гірки,
 На  санях  місяць  прошмигнув.
 
 
 |