ЗИМОВА НІЧ

Неначе  борошно  крізь  сито,  
Зима  просіяла  сніжок.
Скрипучу  хвіртку  привідкрито,
Густий  клубочиться  димок
Із  димарів,  неначе  з  люльок.
Взялися  кіркою  шибки,
Під  канделябрами  бурульок
В  лелітках  білі  килимки,
Неначе  хутро  соболине.
Дрібною  пудрою  снігів
Поволі  куряться  долини
І  білі  схили  берегів.
Духмяні  аромати  хвої
Морозна  свіжість  обійма
На  вікнах  масляні  левкої
Малює  пензликом  зима.
Торкає  вітер,  мов  навкірки,
Нічну  притишену  струну
А  ген  по  небу,  наче  з  гірки,
На  санях  місяць  прошмигнув.