Я теж так думаю,п.Наталю, бо нам, жінкам бальзаківського віку, не до веселощів, ми бачимо світ із своєї дзвіниці, а що робити молодим без танців, співів, гульок?... У свої 16 чи 25 стати дідусями, чи бабцями?... не вихід. Що б не сталося, а життя йде своєю чередою і навіть на війні співають, веселяться, жартують, бо сміх допомагає перемогти біль і тугу, проте, вірш добрий.
Ну, як ми їх тут уже і так, і пере так, а вони собі в вус не дують, морди повід'їдали і бродять по залу засідань, ну не, як слуги народу, а аристократи, кожен думає, як свою казну поповнити. Добре Ви їх прочехвостили!
Вгадати майбутнього ми не вміємо, а повернути минулого - не можемо, тому залишається жити і боротися за сьогодення, щоб те про що ми мріємо, було нашим майбутнім.