Вірш дуже гарний, глибокий, написаний душею. Цікавлять мене закінчення жалости-жалості, лукавості, Всесвіту, може це задумка автора, не розумію, а ще слово полИну, чи полинУ, бо то два різні слова і наголос?
Вірш гарний, але розрахований на спокушеного читача. Один зауваг. "Усе вже вчилось - і гойдання сонця" логічно було б, якби було продовження думки, тобто і......, і......, а так думка обривається, якщо мається на увазі перші два катрени, то доцільніше написати Усе це вчилось.... , але то моя об'єктивна думка.
Рада вітати вас, на нашому сайті! Гарні роздуми у вашому творі, ну, а не помиляється той, хто нічого не робить. В дружній родині ви знайдете підтримку і підказку, якщо є бажання працювати. Успіху!
Радію, що такі молоді люди беруться за перо, і нехай цей твір тяжко назвати віршем, але скільки чудових слів, скільки емоцій, скільки любові до мови і краю, диву даєшся. Було б добре, щоб був хтось, чи літератор, чи учитель, який підказав би, як із тих гарних слів скласти такий букет, щоб полилася музика. Я тут спробувала закінчення твоїми ж словами. Тут у ріднім краю, Де росте калина, Так неначе в раю, Де співа пташина, Тут живе надія! Щоби не тужити, Наша солов'їна Має вічно жити! Ця тема мене також хвилює. Уривок із ранніх віршів. Давайте любити всі мову, свою українську, чудову, Від західних міст, аж до сходу, без мови немає народу! Давайте всі миром дружити, всі мови у світі любити, Та рідне давати родині, бо ми такі в світі, єдині!