Як я Вас розумію...Дуже мені не подобається та говорильня - зміни починаються з тебе, почнеш змінюватися ти, то все навкруги зміниться...Та не треба мені мінятися, бо я вже давно готова до змін, але ж де вони, ті зміни?...Нема зараз у нас національного героя (пастуха), щоб зміг повести стадо за собою.
Гарний філософський вірш. Щось, приблизно таке, мучить і мене, але кожен раз я собі кажу: - Хто тебе стане слухати? Кому ти вже зараз потрібна? Що ти вже можеш зі своєю гіпертонією, хворими ногами і ще з цілим букетом..., от би так 30 літ назад, то я б ще повоювала.
Дай то, Боже, щоб наші з Вами бажання збулися якнайскоріше, бо та війна вже наробила купу лиха, забравши життя стількох молодих, щирих українців, вона перевернула догори дриґом взагалі все наше життя.