Л.Д… Ледь – ледь тебе сховала даль В обліжних сутінках од зору, А вже бринить думок печаль Невпинно голосом мінору. Вона прийшла в мої рядки Й слова неспокоєм укрила З тих пір, як стало невтямки Збагнути суть жіночу, мила. То ти, мов крапля на листку, То, ніби річка – повновода… То йти боїшся по містку, То йдеш, не відаючи броду. Куди?.. Навіщо?.. І чому Мовчиш уперто майже місяць?.. Вдивляюсь я в німу пітьму І не знаходжу болю місця. Чомусь так холодно в душі, Як десь в ущелині алтайській… Гуляй, чаклунко, і гріши, Але до мене повертайся. 17.02.12
Згідна з попередніми коментарями: викликає симпатію милосердя Вашого ЛГ, Вікторе. У рядку "То йдеш не відаючи броду" перед "не" варто б кому поставити, щоб виділити дієприкметниковий зворот. Проникливий вірш, гарний. 5!
Хто ти – чаклунка, фея чи мавка, Муза цілунків, відьма, русалка, Пікова дама, жінка фатальна, Леді, що драми грає печальні? Може, мольфарка, хмар господиня, Трунок у чарку ллєш ти мужчинам? Може, князівна знаного трону, Де ж тобі рівних знайти, матроно? Брови стрілою, хвилями коси, Тобі без бою здаються досі. Надто цинічний світ цей довкола Мрійницю вічну вгощає болем, Терням він мостить долі стежини, Ними ти боса йдеш без провини, Ходиш у роси тіло вмивати, В долі ж не просиш срібла, ні злата - Губи медові прагнуть цілунків... Серце любов'ю снить у чаклунки!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
