Вичитала таку майже мудру ідею, що суспільну думку формують не найрозумніші, а найбалакучіші... Чи один в полі, як я чи Ви, тоді воїн? Свою маленьку лепту у розуміння краси я вже внесла.
Безперечно, але коли навколо ніжно пахтить цвіт, сяють зорі і щебечуть солов'ї у сотні разів важче зрозуміти: ти просто любиш життя і цей світ чи того/ту, хто поруч. Принаймні, мені так видається...