Шкода,що немаю майстерності відшукувать різну смокоту , тож і пригостити вас нічим,хай мої найкращі побажання світла,добра,радості,щастя для вас і всієї родини будуть завжди з вами,ваше привітання СУПЕР,творчих злетів вам!
Ви багата людина,коли маєте такі знання з народознавства,а що написали таку статтю особлива дяка,бо міліють джерела народних традицій ,вимирають разом з нашими селами.
Наталю,(можна я буду так до вас звертатися?)цю миролочку я обов"язково передам вихователям для приктичного втілення,а ви не ховайте свої "скарби"-виносьте на розгляд і будуть ваші мирилочки світом мандрувати і нести добро в цей світ.
Мені дуже сподобався останній стовпчик вашого вірша: "Те.,що в кайданах,більш не сяє."Звичайно,будуть зауваження стосовно техніки письма,але всеодно вірш написаний не марно,він дає читачеві над чим подумати.
Обожнюю такі лічилочки,мирилочки,жаль ,що їх малувато використовують у практиці.,"здачу" давати батьки дітей навчають, а от миритися .,знаходити компроміс , тут у нас величезний знак питання .Молодчинка ви,пані Наталю, подальших вам успіхів ,творчого натхнення.
Під мій настрій теперішній написали ви цей вірш,гарний,хоч ще більше додає чи то туги ,чи то ностальгії (без цього не обійтись),але останні рядочки рятують від сумних думок .
"Попрошу я у пташини: -Принеси мені з Вкраїни Хоч зерниночку куті святої, Щоб вилічить тугу й болі..."Гарний вірш ,Романе,любіть Україну,бо тут ваше коріння. Бажаю успіхів і здійснення задумів.
Я дуже рада,пані Катерино,що ви зустрілися на моїй життєвій стежині(хоча й заочно ), бо щиро радію добрим людям.Ваша творчіть має позитивну енергію,прийміть мої щирі вітання у ці світлі святкові дні.