Щиро вдячна всім,хто приєднався до вшанування ГЕРОЇВ ЛІКВІДАТОРІВ,багатьом би було вигідно забути їх,але це не повинно статися,бо вони захистили майбутнє наших дітей. В моїй родині ліквідаторів немає(бо хтось може подумати,що захищаю особисті інтереси),але є багато знайомих ,це мужні ЛЮДИ то ж шана їм від усіх нас.
"Подяка їм за кожен лист в саду І цвіт ,і плід дозрілий і смачний..."Так ,Романе,ми повинні складати дяку Небесам за те, що не зважаючи на "капості" від людства ,вони посилають нам свої щедроти.
Щиро дякую вам,Наталю,за відгук,цей вірш пройшов через моє серце,адже село мого дитинства розташоване за 42км. від ЧАЕС,воно було військовим "полігоном" під час аварії,тому все написане це біль моєї душі.
Дякую вам,Романе,за коментар.Вірші такі потрібні,адже ці люди поруч з нами,багато з них тепер залишились наодинці з своїми хворобами і проблемами,згадують про них принаймі два рази на рік( на роковини катастрофи і в день ліквідатора),а потрібно частіше.
Щиро дякую за підтримку,(а описки вже виправила,за це теж "дякую")перший раз наважилася з кольорами попрацювати то не легка була для мене задача .Вірш друкувала три рази,кінцівка у мене ще не додрукована,не хватило сили.
Цей перший свій акровірш я присвячую Ліквідаторам на ЧАЕС,завтра ДЕНЬ Ліквідатора.Ці слова подяки тим справжнім,тим хоробрим,а тим,хто уже потім "приписався" при нагоді в їхні ряди.
Я бачу Мавку й не одну, на сайті ніч цілу блукають, Вірші ,як квітів пелюстки, У світ з нетхненням посилають. Гарний вірш ,Наталіє,і гарні коментарі до нього.
Думки як зорі,можуть жити вічно,а можуть випасти із пам"яті, милі душі і серцю думки потрібно бергти.Бажаю вам творчого нетхнення,радуйте анумівців своєю творчістю.