Проникаю крізь Тебе...
Ким буду сьогодні?
А знаєш, мабуть, синім птахом,
Що в неба безодню за вітром літає без страху,
На смарагдові землі кидаючи тіні крилаті,
По стежках потаємних
бажаючи рай відшукати.
У незнаних світах, переповнених суттю по вінця,
І у маревах-снах
я збираю знання по краплинці,
Щоби мої вуста промовляли слова доброзичні,
Аби свого хреста гідно я пронесла через Вічність.
Розтікаюсь рікою по долях людей, що стрічаю,
Проникаю стрілою крізь Тебе, крізь небо безкрає,
Повертаю до рідного краю ключем журавлиним.
Я - крихітка раю...
Я - біль, що вкладаєш Ти в риму...
|