МАРУДИТь СВІТ - Вірші про eмiгрантів

Всього коментарів: 17
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 Davudenko • 10:31, 08.01.2012 [Лінк на твір] пані РОКСОЛАНА. Ми, ще не щезли!- тільки на межі! правда ВАША. В ЦИХ СЛОВАХ ВЕЛИКА. 0Спам 5 Roksa • 17:09, 08.01.2012 [Лінк на твір] Це правда реалій, п. Іване! Дякую, що читали. Щасти Вам! 1Спам 2 Валькірія • 13:41, 08.01.2012 [Лінк на твір] Ідемо ми давно уже наосліп, Збиваючись щораз на манівці, Не знаєм, що чекає нас в кінці І милостей у Бога вже не просим. Новий виток, ми знову на межі Між світлом і пітьмою, видно прірву. Коли себе з лещат зневіри вирвем - Пройдем усі життєві віражі. Новий виток...а поки що журба, Хоч досі маєм відгомін традицій. Анумо витягай з душі по нитці Проміння світле, вбий в собі раба! Неси хреста, неси без нарікань, Вмивай цей світ в джерелах світлоносних, І дух, що досі в небо не підносивсь, Здійметься ввись, здолає болю грань. І стільки б не було тобі терпінь - Дійди аж до найвищої вершини, Лиш не зречись у собі ти Людини, Як не зрікався людства Божий син. Святкує світ. А чи ще прагне істин? Лежать у сховку розбрату ножі. Новий виток - і ми знов на межі. Чи вдасться нам це море переплисти?!... 0Спам 7 Roksa • 17:11, 08.01.2012 [Лінк на твір] Дякую за ці глибинні роздуми, посестро! Світи! 0Спам 3 Мурашка • 14:08, 08.01.2012 [Лінк на твір] Звичайно,кожна людина "тче килим надій",якщо витчемо свої надії в одному барвистому килимі, то світла радість наповнить наші серце,живімо НАДІЄЮ. 0Спам 8 Roksa • 17:12, 08.01.2012 [Лінк на твір] Так, п. Галинко, - правду кажете. Дякую Вам за думки -перегуки! 0Спам 4 natalya-gurkina • 14:24, 08.01.2012 [Лінк на твір] і просто не шкодуй пташині - крихти, і напиши - мо" жде ще хто листа?- в ділах малих і добрих переміг ти б велике зло- це істина проста. !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Mи, ще не щезли! - тільки на межі! !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Буває, коли читаєш, вірш, багато емоцій. Після Ваших, Наталю, рядків хочеться мовчати. Замислившись. 5!!!! 0Спам 10 Roksa • 17:16, 08.01.2012 [Лінк на твір] Радію, Наталко, що думка вірша- промовляє. Щасти Вам! 0Спам 6 metman17L • 17:10, 08.01.2012 [Лінк на твір] Mи, ще не щезли! ... І не щезним. А залишимось назавжди! Бо померши Ми знов воскресним. І тут будемо навіки. Так, погоджуся з Наталею, після прочитаного хочеться помовчати і задуматися... Але у Ваших рядках не безвихідь, а сила, сила духу, що підноситься над буквою часу. Переживемо ці часи і напівчаси... Ось тоді і заживемо. Дякую Вам, Рокасолано ! 0Спам 9 Roksa • 17:13, 08.01.2012 [Лінк на твір] Переживемо ці часи і напівчаси... Ось тоді і заживемо. " .................................. Погоджуюся, Василю.Дякую за синхронне думання. Щасти! 0Спам 11 metman17L • 17:17, 08.01.2012 [Лінк на твір] Щасти і Вам. 0Спам 16 Roksa • 00:55, 09.01.2012 [Лінк на твір] 0Спам 12 мартин • 18:03, 08.01.2012 [Лінк на твір] П"ємо і на столах наїдки... Щезли? Mи, ще не щезли! - тільки на межі! Але на котрій ,куди ? Думаю- кожньому своє ! Хтось ,тут буде назавжди , А комусь -царство Божеє ! Хто хоча б пробував іти стопами Ісуса Вже ТУТ страдати -грішити небуде , Хоч не знаю ,а вірю й клянуся ! 0Спам 15 Roksa • 00:55, 09.01.2012 [Лінк на твір] Дякую, Романе, за Ваші роздуми. Щасти! 0Спам 13 rewers • 23:05, 08.01.2012 [Лінк на твір] Я дуже вражений вашими почуттями. Да Ви велика людина. Знову ж таки протежується чітка символіка, да це великий вірш... Незнаю кому ви посвячуєте ці рядки але спробую і я на них відповісти (наважусь втрутитись): Так ніколи не треба дорікати на долю і Бога, але хочеться хоча б знайти тих на кого завжди можна покластись, які завжди підтримають, яким не треба казати - читай, пиши, допоможи порадь підтримай- і які тобі завжди подумки бажають лише кращого, навіть без слів. Не треба боятися Бога - він справедливий, давайте боятися гріха... мене більше зараз лякають люди, так люди - кожен з нас це ніби частина всесвіту, ціла невідома галактика із своїми законами, принципами і пріоритетами, але хоча і призначення кожного з нас різне та істина спасіння одна, ким би ми не були - ну давайте допомагати одне одному, давайте підтримувати і співчувати, а головне не забувати ніколи про існування одне одного, допоки ми живі то хочеться жити, а не терпіти біль (так вона робить нас сильнішими, але якось безглуздо бажати болі ще більше), хочеться відчувати справжність дружби, чисту любов, ладно вж не всім дано кохання (Ви, Роксолано мене зрозумієте). Зрештою хочеться відчувати що ти комусь потрібний, просто потрібний... Задумайтесь над цими словами, вибачте що нетак, якщо щось незрозуміло, або з чимось незгідні пишіть в приват з радістю поясню 0Спам 14 Roksa • 00:53, 09.01.2012 [Лінк на твір] Ой щось Ти, Реверсе, пересмикуєш щодо мене- не треба того. Немає анічогісінько особливого у вірші- просто роздуми. А щодо відчуття потрібності- це точно...! Цього хочуть люди, хочуть відчувати, що вони на світі не просто так, - бо так воно і є: нічого немає випадкового. Я дякую за цей глибокий коментар, за увагу, за дружнє слово. Щасти! 0Спам 17 rewers • 19:42, 09.01.2012 [Лінк на твір] дякую і вам за відповідь, що ж нехай все залишається так, проте мушу сказати - Ви щаслива людина, і Ви цього заслуговуєте, а я...мені ще треба вчитись у щастя, якщо вооно схоче мене вчити, а то ми дуже часто з ним розминаємось...

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі