МАРУДИТь СВІТ

Я дуже вражений вашими почуттями. Да Ви велика людина. Знову ж таки протежується чітка символіка, да це великий вірш... Незнаю кому ви посвячуєте ці рядки але спробую і я на них відповісти (наважусь втрутитись): Так ніколи не треба дорікати на долю і Бога, але хочеться хоча б знайти тих на кого завжди можна покластись, які завжди підтримають, яким не треба казати - читай, пиши, допоможи порадь підтримай- і які тобі завжди подумки бажають лише кращого, навіть без слів. Не треба боятися Бога - він справедливий, давайте боятися гріха... мене більше зараз лякають люди, так люди - кожен з нас це ніби частина всесвіту, ціла невідома галактика із своїми законами, принципами і пріоритетами, але хоча і призначення кожного з нас різне та істина спасіння одна, ким би ми не були - ну давайте допомагати одне одному, давайте підтримувати і співчувати, а головне не забувати ніколи про існування одне одного, допоки ми живі то хочеться жити, а не терпіти біль (так вона робить нас сильнішими, але якось безглуздо бажати болі ще більше), хочеться відчувати справжність дружби, чисту любов, ладно вж не всім дано кохання (Ви, Роксолано мене зрозумієте). Зрештою хочеться відчувати що ти комусь потрібний, просто потрібний...
Задумайтесь над цими словами, вибачте що нетак, якщо щось незрозуміло, або з чимось незгідні пишіть в приват з радістю поясню