Останній вірш не варто ще писати, Бо серце сповнене любові, Яку не варто в вирій відпускати. Примайтеся ви твердої основи, Ніби за міць щасливої підкови. За вірш ,він чудовий!
Замислитись нас просить Небо, Життя одне в ціні потреба, І марно нам його Цінить срібом і златом, Бо це лиш душі очернить , Буде розплата. Гарний мудрий вірш!
Я також повністю підтримую зауваження пані Катерини! Вірш душевністю заслуговує на похвалу ! У Вас талант,а до думок друзів прислуховуєтесь,це дуже добре.