Присвячується Тетяні,
Моїй Музі!
Чекай,чекай!Чого чекати?
Я ще подумаю – стривай!
Тобі ж так легко це казати?
Мені часу чомусь не жаль!
Без спілкування – не загину,
Без твого голосу – не вмру,
Але ти знай: до тебе лину,
Коли побачу наяву.
Моя ти Музо. Ні блаженству,
Я зараз відданий тобі,
Якесь незміряне шаленство,
Щодня я здержую в собі.
Моя лелітко,барво моя,
Чом уникаєш ти мене?
Чому до мене так суворо?
Й не тає серденько твоє!
До літа довго,три крилаті,
Якісь там місяці, стою
На роздоріжжі я строкатім,
Про тебе думаю одну!
А ще я хочу запитатись,
Й отримать відповідь ясну,
Яка від серця буде бгатись,
Дай відповідь палкому юнаку.
Для тебе я щось значу,Тане?
Якщо це: «Ні»,то я піду,
Коли усе на світі в’яне,
Я це кохання збережу!
|